Мистецькі підсумки 2021 року у Львові

Найпомітнішими в медійному полі у Львові в 2021 році стали дві події: відкриття Музею Модернізму та встановлення пам’ятника Францу Моцарту.

Музей модернізму виявився не зовсім музеєм і не дуже про модернізм. Розігріта обіцянками аудиторія мала очікування, а експозиція — ряд недоліків, зокрема, не відображала дослідницьку роботу з музейною колекцією. Пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту став візуальним тригером, який породжував жваві дискусії та мобілізував співчуваючих об’єднатись і стояти за ідеї. Проте багато суперечливих ідей поширювались в різних площинах: поціновувачів краси, просвітян, урбаністів, борців за справедливість та ініціаторів ввести мораторій на встановлення пам’ятників (на час узгодження деталей процедури).

У Львові цьогоріч відбулось кілька маштабних відзначень знакових подій: 100-річчя від народження Станіслава Лема (зокрема, циклом перформансів Solaris стартував V фестиваль аудіовізуального мистецтва ТЕТРАМАТИКА), 100-річчя скульптора Михайла Дзиндри відзначили двома великими виставками його робіт та 3D-мапінгом на фасаді Ратуші, виставкою «50 історій Львівського скансену» (куратори: Остап Лозинський, Роман Зілінко) відзначили 50-річчя Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького.

Справжнім трендом року став (нарешті) модернізм

В рамках міжнародного проєкту Modernism for the Future 360/365 у Львові відбулося дві мистецькі резиденції (локальна та міжнародна). Резиденти з Литви — танцювальна трупа Nuepiko, — станцювала про Будинок Профспілок (і це дуже круто, хоч і звучить іронічно). А в рамках локальної резиденції художниця Ольга Кузюра досліджувала квартиру в будинку Галлетів, роблячи відбитки автечних елементів інтер’єру на папері. Представлена інсталяція «Спільний спогад. Акт пам’ятання» формально подібна до проєкту Ольги «Втрачена присутність» (Дзиґа, 2018).

У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького експонувалась монографічна виставка «Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм» автора книги про Генрика Штренґа та куратора Пйотра Слодковського.

Центр міської історії презентував результат багатолітнього проєкту — доповнене видання книги Пйотра Лукашевича «Об’єднання Митців artes (1929-1935) та інші історії львівського модернізму» у перекладі та за редакції Андрія Боярова.

І наприкінці року з’явились фотографії альбому зі світлинами Мирослави Ляхович «Львів. Архітектура модернізму» (однойменний блог про архітектуру модернізму у Львові Мирослава почала вести ще у 2017 році). Фотоальбом створено в рамках проекту «100 років модернізму» координаційно-організаційного центру «Бюро спадщини у Львові», що отримав грантову підтримку від міської ради в «Фокус на культуру».

Інституції

Рік у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (НМЛ) розпочався виставкою «Модест Сосенко. Фрагменти: до монументального» (вперше масштабно і з нестандартними експозиційними рішеннями представлена спадщина художника у царині релігійного малярства; кураторка Олеся Семчишин-Гузнер).

Деталі експозиції виставки «Модест Сосенко. Фрагменти: до монументального»

Присвячений 150-літтю від дня народження письменника проєкт «Василь Стефаник. Портрети. Історії. Ілюстрації» та виставка кольорової графіки «Красота барвности», що експонувались в музеї впродовж року, – найкращі приклади цьогорічних експозицій, що демонструють вдумливу роботу з музейною колекцією та актуалізують її; кураторка обидвох – Марія Цимбаліста.

Фрагменти з виставки «Росте древо. Народне та декоративне мистецтво Наддніпрянщини ХVII – середини ХХ століття»

Слід згадати і виставку народного мистецтва, яка яскраво (це ж народне мистецтво!) актуалізувала музейну колекцію – «Росте древо. Народне та декоративне мистецтво Наддніпрянщини ХVII – середини ХХ століття» (кураторка – Любава Собуцька). Автор всіх вищезгаданих найякісніших та найцікавіших в НМЛ виставок – Роман Зілінко (концепції експозиції, архітектура виставок), у співпраці з художниками Олегом Пеленичкою, Орестом Зьомком, а також експозиціонерами Романом Колодієм, Володьою Гошовський та Іваном Данилюком.

НМЛ знову очолив Ігор Кожан, який працює у музеї із 1988 року, а очолює його з 2006 року. Призначення на посаду відбулось більше, ніж через рік після оголошення конкурсу.

У Львівській національній галереї мистецтв ім Б. Возницького (ЛНГМ) впродовж 2021 року відбулось 16 виставок чоловіків та «дві з половиною» виставки художниць: Марти Базак, Влади Ралко (спільна з Будніковим, в Підгорецькому замку) та Олени Турянської. В ряду чоловічих виставок «приз глядацьких симпатій» вручається великій «персоналці» Євгена Равського «Від міфу до міфу» та проєкту Микити Кадана «Людина-рана» з інтервенціями в різні «філії» ЛНГМ. Персональна виставка Олени Турянської «Розчинення» в Музеї модернізму привернула увагу аудиторії, яка залюбки ділилась враженнями в соцмережах.

У вільному онлайн-доступі відтепер є сотні робіт в різних техніках та 3D-моделі скульптур ЛНГМ завдяки оцифруванню колекції. До кожної роботи доданий опис, який включає, наприклад, рік створення та автора, а найцікавіше – провенанс. Хоча це тільки початок і оцифрована незначна частина, однак, виконана робота вже дозволяє побачити з чого складається збірка і помислити інституцію крізь призму колекцій, які їй належать. Не тільки 3D-моделі скульптур є тепер у ЛНГМ, але й 3D-моделі замків (філій галереї). Доповнені супровідними матеріалами та анотаціями шрифтом Брайля моделі укомплектували в мобільну виставку для незрячих та слабозорих людей.

Музей барокової скульптури імені Йогана Пінзеля став інклюзивнішим цьогоріч – встановили пандус. Оновлення експозиції розпочалась ще минулого року: в рамках проєкту «Пінзель. Тактильна експозиція» в музеї з’явились 8 копій скульптур Йогана Пінзеля, виготовлених за допомогою фотополімерного 3D друку; їх доповнили анотації шрифтом Брайля, а також розроблені для незрячих та слабозорих відвідувачів музею екскурсії. Віртуальна галерея 3D-моделей скульптур Йогана Пінзеля зі збірок львівських музеїв поповнилась вісьмома творами з колекції Баварського національного музею. Всі вони зустрілись у віртуальному просторі – на сайті Pinsel.AR. Нагадаю, що всі найпрогресивніші проєкти в ЛНГМ реалізовані за участі Громадської організації «17» та громадської ініціативи MyFutureHeritage.

Львівський муніципальний мистецький центр розпочав рік зі спроб дискутувати на тему «Чому у Львові будуть художниці» і впродовж року притримувався стратегії надавати майданчик для обговорень гучних питань мистецького життя міста: пам’ятник Моцарту, виставка Микити Кадана, зняття робіт Олега Сусленка з виставки у Палаці мистецтв (в якому ми впродовж року спостерігали тотальну інституційну кризу), бесіда про графіті та тематичну освіту для дітей. Крім виставки з феміністичною повісткою, в арт-центрі показали «Peršyj Lvivsjkyj Kvir» Яна Бачинського. Очікуваного хайпу події не спричинили.

Без пафосу і галасу відкрився міждисциплінарний культурний простір, присвячений взаємодії звуку, мистецтва і технології — «РадіоГараж» (підрозділ Музею Радіо ЛКП «Львівське радіо»). Виставкова діяльність нового простору розпочалась проєктом «Тільки у Львові: Тонько, Щепко і всі-всі-всі», який розповів в інтерактивному форматі відому й водночас невідому історію створення славетної пісні «Тільки у Львові», з фокусом на розповідь про долі її авторів та виконавців. А завершився рік в «РадіоГаражі» виставкою результатів (не)резиденції для митців і дослідників «Суміжність».

Приватні інституції

Впродовж року у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (ЦМІ) відбувались непересічні для Львова і надзвичайно цікаві події. Дві виставки фотографій Віля Фургала «Проявлення» (кураторська група: Олександр Маханець, Вікторія Панас, Богдан Шумилович) запам’яталися не тільки увиразненням постаті самого фотографа, а й тим, що привідкривали завісу самого процесу дослідження того чи іншого культурного або мистецького явища, який, як правило, передує вписуванню в історію. Виставки дозволяли аудиторії посісти місце дослідника та сконструювати Віля Фургала як діяча львівського мистецького процесу 1980-х рр. Застосовуючи прийом сортування фотографій за певними формальними спільними ознаками (з посиланням на Абі Варбурга), художник та дизайнер експозиції Влодко Костирко створив ситуацію, що залучала глядачів уявляти мистецьке середовище та контекст часу, в якому жив та фотографував Віля Фургало, і які він задокументував.

Фрагменти експозиції виставки «Проявлення»

Ще однією масштабною подією ЦМІ є, безсумнівно, виставка «Суспільство з кіноапаратом» (куратор – Олександр Маханець, візуальний куратор – Сергій Петлюк), яка дозволила «зазирнути у світ кіноаматорства» та розповідала історію цього явища, демонструючи «унікальні, раніше небачені матеріали» з власного медіа-архіву (і не тільки з власного). Завдяки цій великій архівній та дослідницькій роботі, нестандартним вирішенням в експонуванні відсутність у Львові музею фотографії та відео стала суттєво виразнішою.

«Я галерея» у Львові розширилась. У збільшеному виставковому просторі впродовж року показали дві спроби «міні-монографічних» виставок львівських авторів: Карла Звіринського та Тараса Левківа. Львівська же аудиторія запам’ятала «Енеїду Базилевича», що може вказувати на підвищений інтерес до мистецьких явищ і середовищ за межами Львова, а може і не вказувати. З діяльності галереї впродовж року можна зробити висновок, що стратегія помітно відрізняється від київської «Я галереї».

Фрагменти виставки «Карло Звіринський. Ліс. Потойбічне»

Самоорганізовані мистецькі простори

Галерея панку / кемпу / джанку «Гангрена» закрилась (у вирі хаотичної діяльності галереї відбулась виставка Зози і Бориса Кашапова, кураторка – Леся Кульчинська), а нова приватна (не епатажна) галерея без назви на вул. Валовій відкрилась. В цілому баланс кількості галерей вирівнявся, але щодо представлення різних середовищ ситуація невтішна.

Драматично закрилась неформальна галерея «Ательє Делюкс», після побиття художниці Аніти Немет. Рік для Аніти розпочався оптимістично – персональною виставкою в галереї Detenpyla. Пізніше під час серії подій в самоорганізованих просторах з нагоди святкування 10 річниці галереї Detenpylа на художницю здійснив напад львівський стріт-артист. Частина середовища солідаризувалися з Анітою проти насильства, самоорганізована галерея стріт-артистів «Ательє Делюкс» припинила діяльність. Відсвяткувавши 10 річницю, Detenpylа була малоактивною впродовж року. Тим часом на мистецькій мапі з’явилась нова локація «Міжкімнатний простір».

На фото: фрагменти з виставок в Detenpyla, «Ательє Делюкс» та «Гангрені»

Ці підсумки 2021 року насвітлюють лише окремі тенденції та імена, які (можливо) будуть оцінені згодом як важливі чи вирішальні. Це не адресна книга і не каталог ініціатив. Перелік більш і менш помітних у мистецькому полі подій не претендує на вичерпність і є максимально суб’єктивним. Прогнозування не передбачено.

Авторка підсумків: Олександра Кущенко