У своєму творчому есеї художниця Ярина Шумська досліджує взаємодію тіла, місця, часу та пам’яті крізь призму багаторічного проживання на одній вулиці. Час нашаровується і переплітається з відчуттями авторки. Орієнтуючись на звичний шлях, перформерка свідомо заповнює його спогадами – і тим самим робить прогалини у фізичному маршруті.

«Олена Кульчицька поїхала на чотири місяці в гори, щоб побачити як весна починається,» — розповідає Олена Турянська. Художниця розгортає переді мною альбом – майже сто сторінок, — і починає коментувати кожен розворот.

Впродовж вересня-листопада 2025 року Марія Богомолова досліджувала львівське мистецьке середовище. Свої рефлексії на відвідані виставки художниця передала у формі коміксу про Бо та Зайчика.

Цьогорічний Львівський тиждень скульптури торкається історії цього виду мистецтва. Ми звикли сприймати статуї й пам’ятники переважно як об’єкти, що доповнюють звичні для них простори: парки та вулиці. Натомість ще століття тому більшість будівель мали інтегроване в архітектуру різноманітне скульптурне оздоблення зовні та всередині.