Тадеуш Попель

Брат скульптора Антона Суліми-Попеля.

Живописець, реставратор, викладач. Автор історичних жанрових картин, а також портретів і пейзажів

Закінчив школу в Бродах.
1876 – вступив до Школи Мистецтв Кракові; пройшов курси у Владислава Лушчкєвіча, Фелікса Шиналевського, Флоріана Цинка, Ізидора Яблонського i Леопольда Лєфлера. На думку професорів був дуже здібний.
1881 – прийнятий на Відділ Композиції. Majsterszule під особистим керівництвом Яна Матейко, з його рекомендації отримав замовлення на картину „Воскресіння Господнє” до каплиці в Станіславові.
1890 – бронзова медаль у Паризькому салоні за картину „Мойсей на горі”
З 1884 Попель брав участь у виставках Варшавського Товариства заохочення мистецтва, а з 1885 року в Товаристві друзів образотворчих мистецтв в Кракові.
1885 – продовжив навчання у Відні в композиційній школі Х.Макарта, після чого два роки навчався в Мюнхені у К. Пілотего i А. Вагнера.

Після навчання більшість часу жив у Львові та Кракові, малюючи і виставляючи окрім історичних жанрових картин, портрети і пейзажі.

1890 – разом з групою художників заснував малювальну школу фінансовану Марцелом Гарасимовічем спочатку
тільки для жінок, з 1891 року також і для чоловіків. Цього ж року, він вирушив з Гарасимовічем у подорож по Європі, під час якої відвідав Берлін, Копенгаген, Мюнхен, Відень і Прагу.
1893 – картина Попеля „Після Бурі” була представлена в польському відділі Всесвітньої Виставки (World’s Columbian Exposition) в Сан-Франциско і отримала золоту медаль, також пізніше була відзначена золотими медалями на виставках в Чикаго і Філадельфії, і, нарешті, придбана музеєм в Сент-Луїсі.

Крім слави, Тадеуш Попель не мав з цього жодної вигоди, тому що був пограбований своїм представником. Критики та біографи, які прихильно ставилися до Попеля, згадували цю подію, представляючи художника як трагічну фігуру. У той же час, його не полишав успіх.

1894 – працював над організацією державної виставки у Львові; створив алегоричну картину, яка прикрашала фронтон промислового павільйону, окрім того виставляв „Свято Тори”, і нарешті, в спеціальному павільйоні знайшла місце
„Панорама Рацлавіцка” Яна Стики i Войцеха Коссака, в якій Попель намалював нахвалені критиками частини пейзажу і фігури християн.
1895 – член комітету знавців Товариства прихильників красних мистецтв у Львові, до якого увійшли Станіслав Батовський, Станіслав Дембіцький, Ян Стика та Тадеуш Баронч.

1897 – жив в Чернівцях, де заснував школу малювання для жінок і звідки робив артистичні поїздки в Румунію; в Чернівцях також мав виставки.
1897 – Варшавське Товариство Мистецтв (ВТМ) довірило Тадеушу Попелю реставрацію та оздоблення головного нефа і купола костелу Св. Катерини в Санкт-Петербурзі. Попель також декоровав плафони палацу Третьякова в Москві.
1898 – відновив інтер’єр костелу Кларисок у Львові, законсервував картини Станіслава Строїнського і намалював на стінах костелу історичні картини. Також малював у Львівському театрі.
1899 – виграв конкурс на виконання фресок в каплиці Святого Станіслава в соборі Святого Антонія в Падуї. Відповідно до умов конкурсу, перед початком роботи провів рік в Італії, в Академії Флоренції, Римі, Венеції і Лоретто, де
вдосконалював майстерність фрескового живопису під керівництвом Л. Сеітза.

У Венеції Тадеуш Попель зустрів патріарха Джузеппе Сарто (майбутнього папу Пія X), чиї портрети малював і який
нагородив його в 1905 титулом (cameriere di spada e cappa).

1900 – закінчив роботи в каплиці в Падуї, які принесли Попелю таку популярність, що незабаром оздоблення костелів і церков стало основною сферою його діяльності. Також в 1900 році отримав замовлення на 40 картин для іконостасу церкви Народного дому у Львові. Готувався до цієї роботи сумлінно, вивчаючи церковне малювання в Києво-Печерській Лаврі.
1900 – брав участь у заснуванні об’єднання «Молоде мистецтво» у Львові, яке допомогало молодим художникам і організовувало їх виставки, і також Спілки художників в Познані, де він сам виставлявся в 1908, 1910 і 1912 роках.
1910 – в Кракові для святкування 500-річчя Грюнвальдської перемоги він з Зигмунтом Розвадовським намалював панораму Грюнвальдської битви – в данний час виставлена у Львівському Арсеналі.