Саломон Шапіра (Salomon Szapira)

Саломон Шапіра (Salomon Szapira)

  • 1909, Львів – після 1939
  • Для скульптур Саломона Шапіра характерно моделювання широкими площинами, що надавало гіпсовим композиціям монументального характеру

    Не виключено, що Саломон Шапір мав родинні звʼязки з кількома власниками ремісничих майстерень у Львові, серед них власник вітражної майстерні Генрік Шапіра, Гідеон (батько і син) та Якуб Шапіра були власниками майстерні гравіювання та розписів (майстерня знаходилась на вул. Сікстуській – тепер вул. Дорошенка), в якій свого часу вчився малюванню графік Ефраїм Лілієн. Проте інформації про професійну художню освіту Саломона Шапіра немає.

    Відомо, що Саломон Шапіра був членом художньої групи «Стер» (Ster), заснованої у Львові 1934 року Емілем Кунке. Учасниками групи також були: Мечислав Бух, Юлія Ацкер, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва Ірена Прейс, Антоніна Ріхтер, Броніслава Тьонзер та Ядвіга Валкер.

    Подібно до Мечислава Буха, Саломон Шапіра звертався до політичних і соціальних сюжетів у своїх гіпсових композиціях, експонованих у Львові восени 1934 року. Експресією і динамізмом вирізнялися композиції «Безробітний», «Гротеск» і «Зусилля». Остання скульптура – єдиний його збережений нині твір, належить до колекції Львівської національній галереї мистецтв.

  • Роботи
  • Саломон Шапіра. Зусилля, 1934; гіпс, 69x65x32

Джерела:
Бірюльов Ю. Творчість єврейських скульпторів у Львові в 1919-1941 рр. Вісник ЛНАМ, 2018.

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх