Бруно Шульц

Бруно Шульц

  • 12 липня 1892, Дрогобич – 19 листопада 1942, Дрогобич
  • Віденьська академія мистецтв
  • Чимало художніх робіт та рукописів Бруно Шульца втрачені, втрачене навіть місце, де був похований. Найбільша збірка рукописів, рисунків, графіки та листів Бруно Шульца зберігається у Варшавському музеї Літератури ім. А.Міцкевича, декілька рисунків є у Львівській галереї мистецтв

    Бруно Шульц народився у передмісті Міські Загороди (Zagrody Miejskie, західна околиця за Ринком) у домі під № 437, згідно з метричними книгами.

    Навчався у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I.
    1910 – отримав атестат із найкращими оцінками і приміткою: «Рекомендувати до навчання в університеті». За порадою родини, здає вступні іспити не на малярство, а на будівельний відділ Львівської Політехніки.
    1911-1912 – навчання у Віденській академії мистецтв
    1918 – приєднується до групи Kalleia, створеної молодими шанувальниками мистецтва з осередку єврейської інтелігенції Дрогобича. В цей час інтенсивно займається самоосвітою, багато читає і малює.
    1920 – розпочинає роботу над «Ідолопоклонною Книгою» (Xiega balwochwalcza).
    1922, березень — бере участь у колективній виставці у варшавській Zachecie.
    1922, червень — участь у колективній виставці Товариства приятелів красних мистецтв (Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych, TPSP) у Львові.
    1923 – виїжджає до Варшави. За посередництвом п. Кейлін, з якою познайомився у Кудові, виконує там ряд портретів на замовлення. Кілька його робіт показано на «Виставці праць єврейських художників» у Вільні.
    1928, літо — в Трускавці експонується виставка рисунку, графіки та олійних робіт Шульца. Його звинувачують у порнографії і вимагають закриття виставки.

    Найвідоміший цикл рисунків Бруно Шульца — «Ідолопоклонна книга» — викликав у свій час різну реакцію — від визнання Шульца як талановитого художника до звинувачень у порнографії. Частина рисунків виконана олівцем, а частина технікою «cliche-verre» (графічна техніка, яка полягає у видряпуванні фотографічної емульсії на склі)

    1929 – Бруно Шульца у Дрогобичі називають одним з найвідоміших мешканців міста.
    1930, травень – Бруно Шульц виставляє свої роботи в одному із залів Львівського Салону, також виставляється у Кракові на виставці єврейських художників. Під час відпочинку у Закопаному знайомиться з Деборою Фоґель — єврейсько-польською письменницею, перекладачкою, історикинею мистецтва.

    Він належить до тих художників, що оперують елементом потворності та комічності і показують демонічно-незґрабну гротескність життя. […] Головна тема у Шульца – демонічність у сфері еротики. […] Техніка нагадує спосіб проведення ліній та тверду делікатність Рембрандта. Дебора Фоґель (1930) [1]

    1931 – в краківському TPSP відбувається виставка робіт Бруно Шульца, Ганни Кжетуської, Станіслава Подгурского.
    1933, грудень — дебютує у Wiadomosciach Literackich оповіданням «Птахи», в той самий час видавництво «Rój» публікує «Цинамонові крамниці».
    1934 – в пресі друкуються його оповідання «Друга осінь», «Липнева ніч», «Геніальна епоха».
    1935 – публікація у часописах оповідань: «Книга», «Додо», «Едзьо», «Санаторій під Клепсидрою» та ін.
    1935 – спільна виставка Фрица Клеймана, Ярослави Музики, Анджея Пронашка та Бруно Шульца (грудень, 1935; Міський музей художнього промислу) як учасників Львівської професійної спільки митців-пластиків [2]
    1937 – у видавництві «Rój» виходить «Санаторій під Клепсидрою».
    1938, листопад – отримує Золотий Лавр Польської Академії Літератури.
    1939 – остання публікація за життя Шульца — стаття «Зоф’я Налковська на тлі своєї нової повісті» («Skamander», 108—110). В анкеті Wiadomosci Literackich — «В майстернях польських письменників і вчених» Шульц пише про підготовану ним нову книжку, що складалась з чотирьох довгих оповідань.

    1924-1941 – працював учителем малювання та ручної праці у державній чоловічій гімназії ім. Короля Владислава ІІ Ягайла у Дрогобичі.

    1940, вересень — на замовлення влади Шульц малює олійну картину «Визволення Західної України». Малює в жовто-синіх кольорах, за що був арештований і пройшов допит в НКВС як український націоналіст.
    1941, 22 червня — напад Німеччини на СРСР.
    1 липня німецькі війська повертаються до Дрогобича. Школи закриваються, Шульц втрачає роботу. Початок німецьких репресій проти євреїв. Шульц потрапляє під опіку Фелікса Ландау, який залучає його до малярських робіт — виконує стінопис у дитячій кімнаті на віллі, де мешкав Ландау і в казино гестапо.
    27 листопада страчено багато євреїв у Бориславі, серед них Анна Плоцкер та її наречений, що стає страшним ударом для Шульца.
    Переселення євреїв до гетто, Шульц з родиною переселені до одноповерхового бараку по вул. Столярській 18.
    1942 – Шульц хоче переховати свої рукописи та рисунки, для цього формує їх у кілька тек і передає особам поза гетто. Хворий, виснажений, голодний, знаходиться у глибокій депресії.
    19 листопада — забезпечений фальшивими документами та грошима, вирішує тікати з Дрогобича. По дорозі до юденрату, куди йшов по хліб, потрапляє під «дику акцію» місцевого гестапо проти євреїв. Гине на вулиці від кулі Карла Ґюнтера — гестапівця, противника Ландау.

    Літературні критики ставлять книжки Бруно Шульца на один рівень з творами Марселя Пруста та Франца Кафки. Посмертна слава Бруно Шульца — світового рівня. Його творчість може розглядатись як ремінісценція спогадів про дитинство, що пройшло у патріархальній єврейській родині у Дрогобичі — галицькому місті з його певним укладом життя, традиціями та ритуалами. 1992 рік ЮНЕСКО проголосила роком Бруно Шульца. Його книги «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою» перекладені на всі європейські мови, а також на японську, гебрейську, корейську.

  • Роботи
  • Бруно Шульц. Дамські забави, 1916Бруно Шульц. Жінки-садистки, 1919; папір, олівець; JHIБруно Шульц. Ундула йде в ніч, 1920 сliché-verreБруно Шульц. Ундула - вічний ідеал, 1920 сliché-verre; MNWБруно Шульц. Ундула прогулянка вночі, 1920-22; сliché-verreБруно Шульц. Екслібрис Максиміліана Гольдштейна, 1920; гравюраБруно Шульц. Процесія, 1920; сliché-verreБруно Шульц. Сусанна і старці, 1920; сliché-verreБруно Шульц. Туалет Сусанни, 1921; сliché-verreБруно Шульц. Дві моделі, Б Шульц, С Вайнгарт, 1921; папір, олівець; JHIБруно Шульц. Автопортрет, 1921; туш, олівець, папір; ЛНГМБруно Шульц. Обряд ідолопоклонників, 1921; сliché-verreБруно Шульц. Без назви, 1920-22; сliché-verreБруно Шульц. Вічна казка, 1920-22; сliché-verreБруно Шульц. Жеребці й євнухи, 1920-22; сliché-verre; MNWБруно Шульц. Зачароване місто, 1920-22; сliché-verreБруно Шульц. Звір, 1920-22; сliché-verreБруно Шульц. Інфанта та карлики, 1920-22; сliché-verre
    Бруно Шульц. Ігри в саду, 1920; папір, туш (зі зібрки Романа Турина)Бруно Шульц. Зустріч, 1922; картон, олія; MSLБруно Шульц. Присвята (автопортрет), 1922 сliché-verre; MLWБруно Шульц. Примірка у кравця, 1930; папір, олівецьБруно Шульц. Батько Якуб виганяє купців з магазина, 1933; папір, олівецьБруно Шульц. Велелюбна, 1933; папір, олівецьБруно Шульц. Чоловіки у підніжжя жінки, 1933; папір, олівець; MLWБруно Шульц. Бьянка з батьком в кареті, 1936; папір,тушБруно Шульц. Катеринщик у дворі, 1936; папір, олівець; JHIБруно Шульц. На прогулянці Юзеф i доктор Готард, 1937; папір,туш (зі зібрки Романа Турина)Бруно Шульц. Юзеф; папір, тушБруно Шульц. Автопортрет 1939; папір, олівецьБруно Шульц. Принцеса, 1942; фрагмент розпису в ДрогобичіБруно Шульц. Жінки та чоловіки; папір, олівецьБруно Шульц. Чоловік біля її ніг; папір, олівецьБруно Шульц. Прогулянка; папір,туш (зі зібрки Романа Турина)

Джерела:
1. Фоґель Д. Білі слова: Есеї, листування, рецензії та полеміки / переклад та упор. Анастасії Любас. — К.: Дух і Літера, 2019. — 288 с.
2. Оля Гнатюк “Відвага і страх”, С.340

Інші профілі

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко досліджує тему особистої пам’яті та пам’яті міста, велику увагу у своїх проєктах приділяє архітектурі й організації простору. Митець працює зі знайденими об’єктами та вторинно використаними матеріалами, як-от скло, тканина, фотографії, афіші, тексти, плани виставкових приміщень, документації виставок, пам’ятні речі

Віталій Матухно

Віталій Матухно

Куратор та митець із Лисичанська. Працює з аналоговою і цифровою фотографією, цифровим колажем, експериментальною музикою. Основні теми робіт: дослідження постіндустріального пейзажу Луганщини й Донеччини та процесу деіндустріалізації загалом. Працює зі зникаючою пам’яттю та робить спроби її зберегти, рефлексує про свій досвід життя у «вмираючому» місті

Марія Богомолова

Марія Богомолова

Важливою складовою мистецької практики Марії Богомолової є дослідження матеріалів, що стають невіддільною частиною її графічних робіт. Більшість із них — це рослини, тканина й те, що винайдено у поєднанні людської праці та природних ресурсів. Матеріал стає активним учасником роботи та формує новий контекст розуміння твору

вверх