Бруно Шульц
- 12 липня 1892, Дрогобич – 19 листопада 1942, Дрогобич
- Віденьська академія мистецтв
- Роботи
Чимало художніх робіт та рукописів Бруно Шульца втрачені, втрачене навіть місце, де був похований. Найбільша збірка рукописів, рисунків, графіки та листів Бруно Шульца зберігається у Варшавському музеї Літератури ім. А.Міцкевича, декілька рисунків є у Львівській галереї мистецтв
Бруно Шульц народився у передмісті Міські Загороди (Zagrody Miejskie, західна околиця за Ринком) у домі під № 437, згідно з метричними книгами.
Навчався у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I.
1910 – отримав атестат із найкращими оцінками і приміткою: «Рекомендувати до навчання в університеті». За порадою родини, здає вступні іспити не на малярство, а на будівельний відділ Львівської Політехніки.
1911-1912 – навчання у Віденській академії мистецтв
1918 – приєднується до групи Kalleia, створеної молодими шанувальниками мистецтва з осередку єврейської інтелігенції Дрогобича. В цей час інтенсивно займається самоосвітою, багато читає і малює.
1920 – розпочинає роботу над «Ідолопоклонною Книгою» (Xiega balwochwalcza).
1922, березень — бере участь у колективній виставці у варшавській Zachecie.
1922, червень — участь у колективній виставці Товариства приятелів красних мистецтв (Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych, TPSP) у Львові.
1923 – виїжджає до Варшави. За посередництвом п. Кейлін, з якою познайомився у Кудові, виконує там ряд портретів на замовлення. Кілька його робіт показано на «Виставці праць єврейських художників» у Вільні.
1928, літо — в Трускавці експонується виставка рисунку, графіки та олійних робіт Шульца. Його звинувачують у порнографії і вимагають закриття виставки.
Найвідоміший цикл рисунків Бруно Шульца — «Ідолопоклонна книга» — викликав у свій час різну реакцію — від визнання Шульца як талановитого художника до звинувачень у порнографії. Частина рисунків виконана олівцем, а частина технікою «cliche-verre» (графічна техніка, яка полягає у видряпуванні фотографічної емульсії на склі)
1929 – Бруно Шульца у Дрогобичі називають одним з найвідоміших мешканців міста.
1930, травень – Бруно Шульц виставляє свої роботи в одному із залів Львівського Салону, також виставляється у Кракові на виставці єврейських художників. Під час відпочинку у Закопаному знайомиться з Деборою Фоґель — єврейсько-польською письменницею, перекладачкою, історикинею мистецтва.
Він належить до тих художників, що оперують елементом потворності та комічності і показують демонічно-незґрабну гротескність життя. […] Головна тема у Шульца – демонічність у сфері еротики. […] Техніка нагадує спосіб проведення ліній та тверду делікатність Рембрандта. Дебора Фоґель (1930) [1]
1931 – в краківському TPSP відбувається виставка робіт Бруно Шульца, Ганни Кжетуської, Станіслава Подгурского.
1933, грудень — дебютує у Wiadomosciach Literackich оповіданням «Птахи», в той самий час видавництво «Rój» публікує «Цинамонові крамниці».
1934 – в пресі друкуються його оповідання «Друга осінь», «Липнева ніч», «Геніальна епоха».
1935 – публікація у часописах оповідань: «Книга», «Додо», «Едзьо», «Санаторій під Клепсидрою» та ін.
1935 – спільна виставка Фрица Клеймана, Ярослави Музики, Анджея Пронашка та Бруно Шульца (грудень, 1935; Міський музей художнього промислу) як учасників Львівської професійної спільки митців-пластиків [2]
1937 – у видавництві «Rój» виходить «Санаторій під Клепсидрою».
1938, листопад – отримує Золотий Лавр Польської Академії Літератури.
1939 – остання публікація за життя Шульца — стаття «Зоф’я Налковська на тлі своєї нової повісті» («Skamander», 108—110). В анкеті Wiadomosci Literackich — «В майстернях польських письменників і вчених» Шульц пише про підготовану ним нову книжку, що складалась з чотирьох довгих оповідань.
1924-1941 – працював учителем малювання та ручної праці у державній чоловічій гімназії ім. Короля Владислава ІІ Ягайла у Дрогобичі.
1940, вересень — на замовлення влади Шульц малює олійну картину «Визволення Західної України». Малює в жовто-синіх кольорах, за що був арештований і пройшов допит в НКВС як український націоналіст.
1941, 22 червня — напад Німеччини на СРСР.
1 липня німецькі війська повертаються до Дрогобича. Школи закриваються, Шульц втрачає роботу. Початок німецьких репресій проти євреїв. Шульц потрапляє під опіку Фелікса Ландау, який залучає його до малярських робіт — виконує стінопис у дитячій кімнаті на віллі, де мешкав Ландау і в казино гестапо.
27 листопада страчено багато євреїв у Бориславі, серед них Анна Плоцкер та її наречений, що стає страшним ударом для Шульца.
Переселення євреїв до гетто, Шульц з родиною переселені до одноповерхового бараку по вул. Столярській 18.
1942 – Шульц хоче переховати свої рукописи та рисунки, для цього формує їх у кілька тек і передає особам поза гетто. Хворий, виснажений, голодний, знаходиться у глибокій депресії.
19 листопада — забезпечений фальшивими документами та грошима, вирішує тікати з Дрогобича. По дорозі до юденрату, куди йшов по хліб, потрапляє під «дику акцію» місцевого гестапо проти євреїв. Гине на вулиці від кулі Карла Ґюнтера — гестапівця, противника Ландау.
Літературні критики ставлять книжки Бруно Шульца на один рівень з творами Марселя Пруста та Франца Кафки. Посмертна слава Бруно Шульца — світового рівня. Його творчість може розглядатись як ремінісценція спогадів про дитинство, що пройшло у патріархальній єврейській родині у Дрогобичі — галицькому місті з його певним укладом життя, традиціями та ритуалами. 1992 рік ЮНЕСКО проголосила роком Бруно Шульца. Його книги «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою» перекладені на всі європейські мови, а також на японську, гебрейську, корейську.
