Антін Павлось

Скульптор працював у гіпсі, теракоті, мармурі та бронзі. Автор портретів й фігурних композицій. Його творчість львівського періоду можна характеризувати як постімпресіоністичну, з відгуками роденівських традицій. Також звертався до загострено динамічних форм та експресивного моделювання

1930-1935 – навчання у Ю. Стажинського у львівській Художньо-промисловій школі, відвідував мистецьку школу Олекси Новаківського

В одній з найкращих своїх скульптур, гіпсовому погрудді Олекси Новаківського (1934, НМЛ) Павлось застосував асиметрію об’ємної форми, нервову обробку фактури й експресію духовного виразу. Погруддя Новаківського знаходилось на виставці в Музеї НТШ у Львові восени 1934-го і отримало високу оцінку критиків.

Від середини 1930-х рр. улюбленим сюжетом Павлося був жіночий акт, схоплений у сповненому грації русі, з плинними лініями силуету. Митець робив торси й фігури у різних матеріалах.

1938 – Антін Павлось брав участь у відтворенні графічного образу князя Осмомисла, похованого у Галичі, під час розкопок у Крилосі. За черепними кістками дівчини, яка була похована поруч із саркофагом, скульптор зробив пластичну реконструкцію обличчя, з якого виготовив одну з найкращих своїх теракотових статуеток “Княжна з Крилоса”.

20 грудня 1941 – 1 лютого 1942 – перша виставка Спілки Українських Образотворчих Мистців в Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького, де роботи Антіна Павлося були представлені як учасника об’єднання молодих художників “Руба”, до якого також входили і представили свої роботи: Стефанія Гебус-Баранецька, Дядинюк, Степан Луцик, Антін Малюта, Мирон Левицький, Григорій Смольський, Сергій Литвиненко.

У Німеччині, в таборі для переміщенних осіб, Павлось долучився до Української Спілки Образотворчих Митців (УСОМ), яка постала у Мюнхені на початку 1947 року і діяла до 1951, об’єднавши митців різних мистецьких напрямів, які тоді жили, здебільшого, у таборах переміщених осіб у Німеччині й Австрії. Головою спілки був Едвард Козак. У таборах для переміщенних осіб, у Антона Павлося починаються проблеми зі здоров’ ям, які не покидають його до кінця життя.

З 1949 року він, разом з іншими художниками уникаючи повернення в Радянський Союз, оселився у США (Міннеаполіс), де продовжив працювати. У ніч з 3 на 4 вересня 1954 року на п’ятдесятому році життя митця не стало.