Мирон Левицький

Оформив і проілюстрував понад 300 книг і журналів, автор чисельних екслібрисів. Живопис Левицького вирізняється багатою гаммою теплих кольорів, лінійною стилістикою форм, певною абстрактністю, широтою жанрового діапазону

Працював у видавництвах — зокрема у «Батьківщині», звідки й почався його творчий шлях майстра гравюри
співпрацював з Львівським історичним музеєм; у 1938—1939 — у місячнику «Ми і світ».
1942—1943 – працював в Українському видавництві, викладав у Львівській мистецько-промисловій школі.
1943—1944 — військовий кореспондент газети «До перемоги» дивізії «Галичина».
1945—1946 – викладав у Інсбруку (Австрія)
1949 – емігрував до Канади: у Вінніпезі працював редактором «Комаря» (1948—1950), «Українського клубу книжки»
1954 — художній редактор у видавництві Івана Тиктора

Два роки, які виявилися визначальними для еволюції його мистецького Мирона Левицько, пройшли у Парижі, де в 1958 році в галереї Рор Вольмар мав першу самостійну виставку й здобув прихильну оцінку французьких критиків

Працюючи художником в Археологічному відділі Академії Наук та Історичному Музеї, Левицький мав змогу систематично вивчати ренесансову й барокову архітектуру Львова та багату колекцію старовинних ікон, стиль яких став одним із домінантних елементів його творчої манери. Крім малювання ікон, розписав десять церков у Північній Америці, Австралії та Україні.

1982 – вийшла збірка Мирона Левицького «Ліхтарі» — всі оповідання присвячені передвоєнному Львову
2009 року його вдова, Галина Горюн-Левицька, подарувала колекцію з 119 творів — із них 77 — Мирона Левицького, Національному музею ім. Андрея Шептицького у Львові.