Василь Польовий

Василь Польовий

  • 22 квітня 1936, Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., УРСР
  • Ленінградське вище художньо-промислове училище імені В. Мухіної
  • Працює в жанрах монументального мистецтва, мозаїки, живопису, стінного розпису, графіки (зокрема, ілюстрування книг)

    1954 – Василь Польовий вступив до Єлецького (колишнє Орловське) художнього училища, де тоді викладали Берта Геллер (школа Ашбе, Мюнхен) і Віктор Сорокін (школа Сергія Герасимова). Після закриття училища, за так званий формалізм, усіх студентів розподілили по різних навчальних закладах, Василь потрапив у Ленінградське таврійське училище, а невдовзі вступив до Леніградського вищого художньо-промислового училища імені В. Мухіної на відділення інтер’єру.

    Закінчивши ЛВХПУ ім. Мухіної, Василь Польовий перебрався в Москву — тодішній притулок вільнолюбних неформальних митців. Там познайомився з художницею Юлією Подоговою й одружився з нею. Подружжя почало разом працювати в Комбінаті декоративно-оформлювального мистецтва.

    1965 – приїхавши в Україну, Василь надихнувся атмосферою батьківщини. Результатом став цикл картин на українські теми, написаних темперою на полотні. 
    1967 – картини з циклу стали основою виставки в Москві. 3a ними ж митця прийняли до Спілки художників СРСР.
    1972 – художник разом із дружиною та донькою Ганною переїхав до Львова, де познайомився з “бойчукістом” — Охрімом Кравченком, з художниками Володимиром Патиком, Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Анатолієм Семагіним, Зиновієм Бобриком, Володимиром Пінігіним, видатними графіками Іваном Остафійчуком і Леопольдом Левицьким, визначними майстрами паризької школи Романом Сельським і Маргіт Райх-Сельською.

    Василь Польовий відмовився взяти участь у львівських виставках на задані теми — «Село», «Антирелігійна пропаганда» тощо. За чотири перші роки життя у Львові він встиг виконати кілька монументальних робіт: стінний розпис «Дружба народів» у молдавському місті Рибниці; удвох із дружиною — мозаїку на тему моря в басейні табору «Юність» у Симферополі, а також кілька мозаїк на автопавільйонах Львівщини.

    1976 – Василь Польовий, прийнявши хрещення, почав відвідувати нелегальну тоді церкву баптистів-п’ятдесятників, і «за поширення євангелістської пропаганди» його виключили із Спілки художників СРСР. Відтак у художньому комбінаті подружжю Польових взагалі перестали давати роботу.

    Наступні 10 років Василь робив розписи церков під Львовом, писав ікони на замовлення. Василя Польового не приймали ні на які роботи і не давали художніх об’єктів у Спілці, він був у «чорному списку» КДБ. Кожне відвідування церкви загрожувало арештом, родина голодувала, і в грудні 1989 року довелось еміґрувати. Не дозволено вивезти картини, навіть свої власні. Частину Василь Польовий роздарував, розпродав музеям, а решту купили приватні колекціонери.

    1990 – художник із сім’єю прибув у США, а у вересні 1994-го остаточно поселився в Ґринвіллі (Південна Кароліна).

  • Роботи
  • Василь Польовий. Персонажі, 1967Василь Польовий. Абстракція, 1971; полотно, оліяВасиль Польовий. Листоноша, 1973Василь Польовий. Святий Георгій, 1980-ті; папір, туш, олівець Василь Польовий. Карпати, 1980; полотно, оліяВасиль Польовий. Відпочинок в Карпатах, 1989 Василь Польовий. Вертеп; енкаустикаВасиль Польовий. ЧаклункаВасиль Польовий. Дівчина та єдинорігВасиль Польовий. За горамиВасиль Польовий. Композиція, 1989Василь Польовий. Стріла пронизала вершника, 1991Василь Польовий. Циганки, 1991Василь Польовий. Символіка Північної Кароліни, 1993, мозаїкаВасиль Польовий. Андреа Бочеллі, 2000-ні, мозаїкаВасиль Польовий. Проти солнця, 2000-ніВасиль Польовий. Рожева рікаВасиль Польовий. АвтопортретВасиль Польовий. ПоглядВасиль Польовий. Перлина, мозаїкаВасиль Польовий. Карнавал, олія, полотно

Офіційний сайт митця

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх