Марія Сельська (Марґіт Райх)

Марія Сельська уникала абстрактних мотивів, проте в її творчості помітний вплив західно-європейських мистецьких течій, наприклад, кубізму та конструктивізму

1918 —1920 навчалась у львівській приватний Вільній академії мистецтва Л. Підгорецького (вчитель за фахом Фелікс Вигживальський)
1919 – вперше відвідує Париж
1921-1922 – навчання у Краківській Академії Мистецтв (майстерня Войцеха Вейса, вчитель за фахом В. Яроцький)
1922-1923 – навчання у Віденській Академії Мистецтв
1924-1929 – навчання у Модерній академії Ф. Леже та А. Озенфана в Парижі
1926 — участь у виставці Салону Незалежних у Парижі
1927 — перша персональна виставка Марґіт Сельської у Львові
1929 — повернулась до Львова
1929—1935 – членкиня мистецького об’єднання Artes
1931 — Марґіт Райх та Роман Сельський одружилисm

1931—1939 членкиня Асоціації Незалежних Українських Митців
1932–1935 членкиня угруповання «Нова генерація»
1932 – 1939 вступає у Львівський Професійний Союз Артистів Пластиків LZZAP

1937 — остання подорож з Романом Сельським до Парижа
1940 – членкиня Спіки художників України
1942 — Марґіт арештували, перебувала у Янівському концтаборі. Друзі Маргіт Сельської миттєво сформували ланцюг допомоги і менш ніж за двадцять чотири години змогли витягнути її з табору.

Маргіт потрапила до Кракова, де жив давній друг з Artes Тадеуш Войцеховський. Звідти вона знайшла шлях до Варшави. Споряджена «арійськими паперами» через кілька місяців повернулася до Львова. Сестра направила її в село, де зупинився і працював Роман Сельський з друзями. Дійшла до крихітного хутора Вижняни; там у місцевому костелі її чоловік і Станіслав Тейссейре малювали фрески, а Маріан Внук ліпив св. Йосипа. (У той час і Тейссер, і Внук були залучені до підпільної діяльності “Жеготи”). Далі вони працювали в домініканському костелі в Чорткові, але наприкінці 1943 року ця місцевість вже не була безпечною. Після цього щонайменше вісім місяців Маргіт Сельська пробула у Львові, залишаючись і працюючи в майстерні Олександра (Олекси) Винницького. У цьому просторі, розташованому неподалік від колишньої квартири Сельських, вона знайшла фізичний та емоційний притулок. Через багато років Роман Сельський все ще дивувався, як Маргіт могла малювати в таких умовах. Він сам не міг.