ТЕТРАМАТИКА 2013 – 2021: Людина в епіцентрі технологій

V Міжнародний фестиваль аудіовізуального мистецтва ТЕТРАМАТИКА стартував символічно — 12 вересня 2021 року, — у день народження Станіслава Лема, футуролога і письменника, що народився та виріс у Львові. Заснований композитором Остапом Мануляком та митцем Михайлом Барабашем проєкт проводиться з 2013 року й зосереджується на мультимедійному та інтерактивному мистецтві.

Відкривав п’яту ТЕТРАМАТИКУ цикл перформансів до 100-річчя Станіслава Лема «Solaris», які координував ініціатор та мистецький директор фестивалю AudioArt (Краків) Марек Холонєвський. Під час відкриття ТЕТРАМАТИКИ відбулись аудіовізуальні перформанси польських проєктів Voices of the Cosmos (Рафала Іванського, Войцєха Зємби та Себастіана Соберського), Moon2 (Дениса Колокола, Ернста Оґурека, виступ присвячений пам’яті Томека Холонєвського) та «Speaker Swinging» легендарного канадського композитора Ґордона Монагана.

«Speaker Swinging» легендарного канадського композитора Ґордона Монагана. ТЕТРАМАТИКА 2021.

В рамках фестивалю польські медіамитці вперше представляли сольні проєкти (Артур Ліс — «Homos Anthropos або жахливий Блідоликий», Пьотр Мадей — «GOLEM 2021»), інспіровані творчістю Станіслава Лема. Митці були учасниками ТЕТРАМАТИКИ 2019 року, у проєкті «Folded Maps of Time» Марека Холонєвського та Кріса Катлера, Артур Ліс робив лазерні проєкції, а Пьотр Мадей займався просторовою проєкцією звуку.

Музичний перформанс Folded Maps of Time. ТЕТРАМАТИКА 2019.

«Нам цікаво було, чи могли би Пьотр і Артур зробити сольні речі, до того ж вони були в контексті. Цікаво, що в цьому випадку ТЕТРАМАТИКА стає доброю платформою для митців, яких ми вже знаємо, і які працюють в контексті більших колективних проєктів, а тут презентують свої сольні. Цей приїзд Артура і Пьотра був пов’язаний з програмою святкувань 100-річчя Станіслава Лема і прологом фестивалю AudioArt,» — розповідає співорганізатор фестивалю Остап Мануляк.

Аудіовізуальний перформанс Пьотра Мадея «GOLEM 2021». ТЕТРАМАТИКА 2021.

Вперше учасницями фестивалю стали студентки кафедри Актуальних мистецьких практик Львівської національної академії мистецтв (Юлія Єрьоміна та Софія Козлова), яких безпосередньо вчив співзасновник фестивалю Михайло Барабаш. Співпраця з освітніми закладами (в рамках ТЕТРАМАТИКИ 2015), зокрема розміщення творів медіамитців в холах та коридорах львівських університетів та проведення серії майстер-класів була новим досвідом, в якому організатори фестивалю вбачають і місію фестивалю як культурного явища:

«Мені здається, це вплинуло принаймні на те, що фестиваль і медіа мистецтво стали видимим в нетиповому просторі. Сотні студентів бачили інсталяції. Це була спроба зламати усталені патерни. І це було досить ефективно, на що вказує сам факт, що в цей час вдалося переконати ректорат і вчену раду Львівської академії мистецтв і відкрити нову кафедру Актуальні мистецькі практики. Без ТЕТРАМАТИКИ було би значно важче тоді переконувати цю спільноту в тому, що варто відкривати таку кафедру. Це був один з вагомих аргументів, можна було показати масштаб, окреслити середовище, фундамент – досвід викладачів, а також і потенціал кафедри,» — коментує Остап Мануляк. «Коли представляли роботи пов’язані з сайнс-артом, в 2015 році, не було однозначного розуміння, що це «мистецтво». Тепер очевидно, що для загалу ця ділянка сайнс-арту вже не є шокуючою, є прийняття, що це існує і це важливо,» — розмірковує Остап щодо просвітницької місії фестивалю, — «Медіа мистецтво сьогодні, мені здається, відіграє ту саму роль, що й електронна музика у 1950-х – 1960-х роках. Тоді було питанням своєрідного престижу заснувати студію електронної музики. Проводячи паралель між своїм досвідом в Стенфорді: у нас були закриті презентації, куди приходили представники з Apple і розказували про розробки. Ці спеціалісти потрапили в індустрію завдяки тому, що вони були в CCRMA (The Stanford Center for Computer Research in Music and Acoustics) і ходили на ці семінари по синтезу звуку, під час подібних презентацій вони підійшли зі своїми ідеями і Apple запросив їх до себе. Я вірю в концепції економіста та письменника Жака Атталі, що музика, насамперед, і мистецтво загалом є тим полем для експерименту, в якому пропрацьовуються певні моделі, які в майбутньому можуть бути використані як економічні, як бізнесові. Ми не лише робимо якесь абстрактне високе мистецтво чи звертаємо увагу на проблеми людства, на які важливо звернути увагу, але також ми опрацьовуємо щось, що конкретно потім маркетологи чи айтішники беруть і використовують в своїй роботі».

Тема ТЕТРАМАТИКИ 2021 — «Технології та Чуттєве» (розгорнута у масштабній однойменній виставці) стала послідовним розвитком попередньої — «Людський чинник». У представленій, серед інших, на виставці роботі польської авторки Ніни Шукали «Мікробіологічний звуковий пейзаж», Остап Мануляк бачить тяглість теми стосунків людини та технології, яка наскрізно проходить крізь всю історію фестивалю:

Ніна Шукала, працюючи з бактеріями, піднімає питання симбіотичних стосунків, ця тема була актуальна і для 2015 року. Для нас важливо було показати тут таку неоднозначність, адже нам важко зараз розібратися в тому, якою насправді є наша взаємодія з технологією, бо ми в цьому «варимося».

Аудіозвукова інсталяція «Мікробіологічний звуковий пейзаж». Авторка Ніна Шукала. ТЕТРАМАТИКА 2021.

ТЕТРАМАТИКА 2019 року тематично розгорнулася навколо питання людського впливу. Центральними подіями четвертого фестивалю були виставка «On/Off» та серія аудіовізуальних проєктів «+100» (проєкт організований Інститутом Адама Міцкевича в рамках міжнародної культурної програми POLSKA 100, присвяченої сторіччю відновлення незалежності Польщі). Для експозиції «On/Off» в Музеї етнографії та художнього промислу (Інституту народознавства Національної Академії Наук України) кураторка Агнєшка Кубіцка-Дзєдушицька відібрала роботи учасників Бієнале медіамистецтва WRO.

На думку Остапа Мануляка виставка була повністю постгуманістична: «Для нас важливо було акцентувати не традиційний гуманізм, а місце людини в новому постгуманістичному світі, де людина є такою ж частиною або співтворцем світу, як інші живі чи неживі учасники цієї системи (наприклад, технології)».

Виставка Бієнале WRO 2019: Human aspect: on/off. ТЕТРАМАТИКА 2019.

Ключовими подіями третього фестивалю ТЕТРАМАТИКА були мистецько-освітній проєкт «Освіта й творчий експеримент» та персональна виставка культового польського митця Мирослава Балки «Kein Name» у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. Організувати у Львові виставку митця, який мав персональний проєкт в Tate Modern, очевидно доволі амбітна ідея.

Мистецько-освітній проєкт «Освіта й творчий експеримент». ТЕТРАМАТИКА 2017.

Остап намагається приховати задоволену посмішку, коли пригадує виставку Мирослава Балки: «Нам вдалося це організовувати завдяки контактам з куратором Вальдемаром Татарчуком. Це була фантастична в візуальному образі експозиція Мирослава Балки у трьох залах музею. Ми робили з солі екрани, на які проєктувалися відеороботи «Tanz» (2002) та «MapL» (1999/2010). Це був проєкт Мирослава Балки пов’язаний з пам’яттю, трагедією Другої світової війни, голокосту, тоталітарних режимів. Важливим було те, що ми зробили майстер-класи. В результаті самі учасники були під враженням від самої можливості спілкування з Балкою. Я пам’ятаю, що сам Балка був дуже задоволений: учасники варштатів почали його водити по закинутих постіндустріальних об’єктах у Львові, розповідати свої абсолютно «крейзі» ідеї. Цей аспект дуже важливий, Михайло Барабаш про це часто говорить, для нього важливе спілкування між митцями. Тут є середовище і є можливість наживо поспілкуватися з людиною. Наразі це те, що ми хочемо втримати, я би хотів щоб це в майбутньому залишалось, щоб гості фестивалю і місцеве середовище встановлювали контакти».

Проведення фестивалю, який організатори задумали робити що два роки, у 2015 було під великим питанням через російську збройну агресію проти України. Відповіддю на політичний конфлікт був проєкт «¡WARNING!»: кураторка Яніна Пруденко представила проєкти молодих митців з України та Росії, які рефлексували щодо геополітичної ситуації перших років війни та обирали своїм художнім медіумом нові технології. Того ж року результатом повноцінної співпраці з мистецько-кураторською платформою, яка об’єднує сучасне мистецтво і нові медіа WRO Арт Центр (Вроцлав, Польща), в рамках фестивалю ТЕТРАМАТИКА була представлена виставка «Культивовані культури» (частина з експозиції Міжнародного бієнале WRO 2015).

«Провідною була тема природи теж в контексті гуманізму: людина оточена природою, людина і природа. Але була інша нарація, це був контекст впливу людини на зміну клімату, і це був перший раз, коли у нас з’явилися негуманістичні контексти. Була інтерактивна інсталяція Наталії Бальської «В-612», де був симбіоз рослини і компьютера, — історія про те, якщо штучний інтелект на комп’ютері вирішить, що йому потрібно більше води і не потрібне природне середовище, то відповідно рослина у вазонку гине і він сам гине. Це проєкції на людство, там була міцна гуманістична нарація, але з’явилися моменти постгуманізму,» — коментує виставку Остап Мануляк. На його думку, найбільш гуманістичною була ТЕТРАМАТИКА у 2013 році.

Центральною подією першого фестивалю стала виставка у Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Возницького. Представлені відео об’єкти та інтерактивні інсталяції контрастували з експозицією мистецтва традиційних форм. Аналізуючи цю подію з відстані років, Остап наполягає, що в цілому виставка продовжувала лінію «класичного» мистецтва, лише використовуючи нові медіа:

«Контекст тої виставки був дуже гуманістичний — людина в центрі. Я пам’ятаю відеороботу львівського митця Сергія Петлюка: порожнє місто (враження, що це фотографія) і раптом проїжджає якась машина. І робота Сергія Петлюка в цьому показова: коли людина зникає з кадру, це відчувається як катастрофа: людина зникає з ландшафту! Польський медіамитець і куратор Павел Яніцький був з роботою, яка сканувала інтернет на тексти, фрагменти тексту з’являлися на моніторі, там була камера, яка відстежувала рухи. І коли входиш в це поле, ти бачиш свій силует і можна хапати частини цих текстів, пересувати, з’єднувати і так далі. Така інтеракція з зображенням. Це супер високотехнологічна работа, інноваційна. І Павел серед медіамитців Центральної Європи є одним з таких найбільш заавансованих, який працює з дуже складними технологіями. Все одно в цій роботі є оцей гуманізм, тобто, по-перше, ми маємо тексти, які продукують люди, і тут людина щось висловлює, маніпулює, бавиться, має владу і є активна».

Відео інсталяція Empty City Сергія Петлюка. ТЕТРАМАТИКА 2013

За роки свого існування ТЕТРАМАТИКА вплинула на локальний культурний ландшафт, в першу чергу можна говорити про просвітницьку діяльність, формування середовища митців та глядачів, фестиваль став майданчиком різноманітних «дебютів».

«Є Українська асоціація електроакустичної музики, кількісно видається, що наша львівська філія є малою порівняно з киянами, але по ініціативах, що відбуваються у Львові, ми займаємо помітне місце. Якщо говорити про електронну музику, можу сказати, що нам вдалося вписати Львів на мапі важливих осередків електроакустичної музики в Центрально-Східній Європі,» — розмірковує Остап Мануляк.

Цікаво, що саме бажання сформувати середовище прихильних глядачів стало мотивуючим імпульсом для молодого композитора спробувати себе в ролі культурного менеджера/організатора фестивалю:

«Якщо говорити про мене, то мій тато джазовий музикант, він був пов’язаний з неформальними середовищами. Колекції платівок, які у тата були, крім джазових і класики, — це експериментальні, авангардні експерименти, твори сонористів і так далі. Я став композитором, також завдяки татовій бібліотеці. Він давав читати Богуслава Шеффера «Малий інформатор музики ХХ століття» з цими прикладами сучасних партитур і іншими речами. Я на цьому зростав, прийшовши в консерваторію мене якраз цікавили авангардні експерименти. Моя перша зустріч з Мареком Холонєвським відбулась в контексті «Контрастів» (міжнародний фестиваль сучасної музики, що проводиться у Львові щорічно з 1995 року). Це був виступ у Пороховій Вежі (2002 рік), я дуже добре пам’ятаю цей концерт з творів Богуслава Шеффера, де Марек використовував світлові сенсори, які реагували на його рух, це було щось космічне. І потім була зустріч в консерваторії з ними, я тоді приніс цей «Малий інформатор музики», і мені Шеффер його підписав. Це власне такий підпис дуже цікавий музичний: нотками написав своє ім’я та прізвище (він розклав це на нотний стан), а внизу кирилицею написав Львів. Це дуже приємні спогади. Потім я поїхав на Gaude Polonia до Буярського, це було величезне відкриття в контексті інформації. І напевно після цього моменту я отримав такий запал щось робити. Якщо просто сидіти і собі «писати в шухляду», тішитись, що я щось знаю, а ніхто більше не знає, то з того нічого не буде. Треба якось розвивати середовище, культуру. Мені здається, що нам ще пощастило в тому плані, що ця наша діяльність співпала з величезною громадською мобілізацією в Україні, пов’язаною з Революцією Гідності. Помічними були дружба і співпраця з Wro Art Center, з Краківською студією електроакустичної музики, чи персонально з Мареком Холонєвським, з Агнєшкою Кубіцкою-Дзєдушицькою. А також можливості грантової підтримки і зрештою підтримки від міста. Ми попали в момент, коли було бажання щось робити, коли ми мали приклади того, що на Заході вже розвинено, а у нас було нерозуміння, що таке сайнс-арт, що таке аудіовізуальне мистецтво. Ми потрапили в момент, коли могли переводити свої персональні контакти на благо суспільства».

Фото зі сторінки Фестивалю аудіовізуального мистецтва Тетраматика у facebook.
Авторка тексту: Олександра Кущенко.