Технології стосунків/або кілька слів про виставку Human aspect: on/off

У його фокусі – сегмент сучасного мистецтва, пов’язаний з найактуальнішою та найперспективнішою сферою людської діяльності – новітніми технологіями, які у свою чергу акцентують на мультидисциплінарності сучасних мистецьких практик.

На виставці у Музеї етнографії та художнього промислу представлено роботи 12 художниць та художників з різних країн Європи та СНД, більшість були створені в рамках Бієнале WRO. Втім, при зміні простору експонування, виставка, безперечно, продукує нові контексти.

За словами кураторки виставки Аґнєшки Кубіцької-Дзєдушицької з WRO art center, що у Вроцлаві, простір Музею етнографії та художнього промислу є доцільним для чергового роздуму про історію і сучасність матеріальної культури, її співіснування в музейному просторі, який репрезентує динаміку змін та функцій предметів, і будівель, що нас оточують.

Експозиція побудована з мінімальними втручаннями і видозмінами залів музею, при цьому елегантно підкреслює спільне існування на одній території сучасного і минулого. Твори презентують спектр методів взаємодії технології і людини для висловлення складних соціальних та комунікаційних питань, та спроби людської свідомості інтерпретувати нову дійсність, механізми, що постійно змінюють правила гри. Представлені на виставці роботи візуалізують різні проблеми сучасності. Наприклад, робота Яни Шостак “Mis Polonii” — відео, що є частиною її великого дослідження феномену конкурсів краси, що і нині мають велику аудиторію. Художниця приймає участь у подібних конкурсах, користуючись цією новою ритуальністю, статусом красуні, що може говорити про “Мир!”, документує свою присутність в більш критичному полі — у представленій роботі, художниця позує на фоні мітингу за права ЛГБТІ, що безслівно демонструє паралелі існування цих світів, які перетинаються в часі. Яна була присутня і на відкритті виставки, одягнена в стрічку та діадему, продовжувала перформативність і перетинання світу конкурсів краси, його учасниць з буденністю, де ці правила не відіграють таку важливу роль, через постійну зміну декорацій та правила комунікативних ігор.

Робота Есмеральди Косматопулос “Оракул” відображає нову інтеграцію в буденність такого поняття, як автозаміна та смуга передбачуваного тексту, яка виникає при введенні тексту на смартфоні, який зараз і, ймовірно, в майбутньому буде невід’ємною частиною життя для багатьох із нас. Художниця звернула увагу, що внаслідок повторення механічного жесту рукою після випадкового натискання смуги передбачуваного тексту, телефон почав сам формулювати повні речення, наче передбачаючи варіанти висловлювання, якими авторка хотіла відобразити свої почуття, так штучний інтелект наче стає посередником в комунікації між людиною і навколишнім світом. Ця робота нам яскраво ілюструє видимість посередника, що з одного боку спрощує комунікацію, але поряд з тим мінімізує відповідальність за деякі наші висловлювання, які підсвідомо автоматизуються. Братися за пошук відповіді “чи добре це чи погано?” ми не будемо, але фіксуючи факт зміни маємо змогу її усвідомити і проаналізувати.

Виставка активно користується і таким простим медіумом, як анотація/пояснення до кожної роботи, що допомагає самостійно проаналізувати побачене і почуте в експозиції. Побачити вище описане можна і треба до 20 жовтня в Музеї етнографії та художнього промислу.

Освітня частина ТЕТРАМАТИКИ сконцентрована довкола конференції Digital Cultures Lviv, яку проводить Інститут Адама Міцкевича спільно з Центром міської історії Центрально-Східної Європи, також в рамках фестивалю відбудеться презентація серії аудіовізуальних проектів “+100”.

Комплекс мистецьких подій, реалізований в рамках фестивалю, організованого мистецьким об’єднанням НУРТ, акцентує увагу на нових технологіях та медіумах у сфері сучасного мистецтва; залучає до взаємодії різні публічні простори та художників/ць та кураторів/ок з різних країн світу. І що важливо — акцентує увагу на можливості медіа арту, що не є ще до кінця звичним для українського інституційного середовища через складнощі експонування та фінансування таких проектів для державних установ.

Авторка тексту: Аніта Немет