Казимира Малачинська-Пайздерська (Kazimiera Pajzderska)

В ранній творчості працювала як імпресіоністка, в цьому напрямку створені перші скульптури. У міжвоєнний період створювала скультпури національної тематики. У живописі надавала перевагу жанру натюрморт

1904 – навчання у Львові в школі живопису Станіслава Качора-Батовського та у скульптора Антона Попеля
1906 – у Львові експонувалися її перші скульптурні роботи, а саме: портрети Президента Львова Тадеуша Рутовського, Яна Каспровича та Марії Левицької.
1906 – навчання в Академії Колароссі в Парижі
1907-1910 – навчання у Антуана Бурделя в Академії Гранд Шам’єр
1910 – участь у Салоні художників Франції в Парижі
У Парижі Казимира Малачинська-Пайздерська створила одну з кращих її скульптур з періоду імпресіонізму, і це був портрет Едмунда Дідура в ролі Мефісто.
1910-1912 – створила серію класичних портретних головок, у тому числі і Владислава Міцкевича та Марії Горецької, американського музиканта Ернеста Шеллінга та інших.
1911 – шлюб з істориком мистецтва, реставратором та музейником Нікодимом Пайздерським. У неї були дочки з цього шлюбу: Кристина Ніклевич (1912-1999) і Катажина Щепковська (1914-1993)
1912 – виставка в галереї Захента у Варшаві
1915 – участь у виставці Товариства приятелів красних мистецтв в Познані
У міжвоєнний період скульпторка працювала на створенням пам’ятників великопольським повстанцям, які вона зробила для Гостинь, Равичів і Могильно, а також фігуру Божої Матері Королеви Польської для собору Гнєзно.
1930 – в Познані, на північному фасаді пам’ятника Серцю Ісуса, виконала барельєфні алегорії трьох держав і тондо із зображенням Великопольського повстанця і польського лицаря.
Після війни вона також зробила барельєф Міцкевича та Пушкіна на будівлі Товариства польсько-радянської дружби в Познані та меморіальну дошку Нікодима Пайздерського, розташовану в залі Національного музею в Познані.
Під час Другої світової війни вона не перебувала в Познані, але в 1946 році вона повернулася, де померла 12 квітня 1959 року.