День неспішного мистецтва 2019

Акція виникла як альтернатива звичному швидкому споживанню – за статистикою, відвідувач тратить на зупинку перед мистецьким твором 8-17 секунд, тоді як автор може потратити на його продумування і створення від кількох днів до кількох років.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20)
Долучається до Міжнародної акції День неспішного мистецтва 2019 і запрошує присвятити кілька хвилин свого часу для неспішного знайомства з окремими пам’ятками, що запрезентовані в експозиції.

Українське мистецтво ХХ ст. НМЛ ім. Андрея Шептицького (вул. М. Драгоманова, 42)
Під час прогулянки виставковими залами музейники пропонують зосередитись на кількох окремих експонатах, уважно придивитись до деталей, які, можливо, не помічали раніше, та спробувати поєднати живопис з елементами народного мистецтва.

В яку вишиванку «одягнена» жінка в живописному творі Олени Кульчицької, які унікальні мистецькі цікавинки авторства бойчукістів Межигірської керамічної школи зберігаються в фондосховищах НМЛ та яке карпатське село об᾿єднало малярство і колекцію народного мистецтва Григорія Смольського? Про все це – неспішно, пізнавально та цікаво – під час музейної екскурсії.

Експонати, біля яких зупинятимемось:
1. Олена Кульчицька «Аз о сих молю», 1920-1924 ті рр. – Вишита сорочка з Буковини початку ХХ ст. з фондів народного мистецтва НМЛ (колекція О. Кульчицької).
2.Твори бойчукістів (Оксани Павленко, Євгена Сагайдачного), представників Керамічної фабрики у Межигір’ї – Керамічні вироби: Куманець «Кішка», 1923 р., Статуетка жінки, 1923 р. (Межигір᾿я, з фондів народного мистецтва НМЛ).
3. Григорій Смольський «Мій Космач», 1967 р. – Зразки космацької гуцульської вишивки з фондів народного мистецтва НМЛ (колекція Григорія Смольського)

У “Музеї європейського мистецтва ХІХ-ХХІ століть” пропонуємо цього разу не поспішаючи зосередитись на роботах таких класиків, як
Алойзи Рейхан (1807–1860) Портрет Кароля Ліпінського. Бл. 1835 р.
Йозеф Сіммлер (1823–1868) Портрет Ядвіги Лущевської.1855 р.
Сальваторе Альбано (1841–1893) Невільниця (скульптура)
Микола Ге (1831–1894) Портрет Миколи Костомарова,1878 p.
Ян Станіславський (1860–1907) Будяки.

Або відчути оголений нерв відкритих питань про буття у сучасному живописі Мирослава Ягоди, маючи нагоду спілкуватись біля вибраних картин із куратором виставки.

Музей Івана-Георгія Пінзеля запрошує без поспіху відкривати алегоричний світ картини «Алегорія Божественного Милосердя» невідомого фламандського художника кінця XVII-початку XVIII ст. До цього часу полотно жодного разу не експонувалося, оскільки мало численні пошкодження. Однак завдяки кропіткій праці фахівців із науково-дослідного відділу реставрації унікальний зразок сакрального живопису став нарешті доступним для огляду.

У Палаці Потоцьких на вдумливих відвідувачів чекає зустріч із підбіркою ще давніших шедеврів європейського мистецтва з XIV-XVIII століть.

Для тих, хто любить експериментальне та незвідане, футурологічне і таємниче запрошуємо в Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри в Брюховичах. Заглиблене споглядання незвичайних форм і ліній відкриє нові креативні рішення, дасть можливість прозирнути в далеке чи недалеке майбутнє, адже митцям властиво крокувати далеко попереду свого часу.

У Музеї “Храм Івана Хрестителя” вас чекатиме зустріч із сучасним сакральним живописом Мирослава Ягоди.

Уважно споглядати скульптурну групу “Сліпий Данило Галицький розмовляє із сучасником”, відчути задум скульпторки Теодозії Бриж запрошуємо в Музей “Майстерня Теодозії Бриж”.

Усі заходи Галереї покликані допомогти знаходити приховані сенси та збагачуватися новими відкриттями для себе, плекати вміння вдумливого споглядання. Кожен матимите нагоду також поділитися із друзями чи музейними співробітниками своїми думками, розпитатися, обміркувати побачене.

Дім Франка (вул. І. Франка, 150-152)
Дім Франка пропонує не лише побачити картину-репліку Юрія Лесюка втраченого портрета “Іван Франко за робочим столом” Юліана Панькевича, а й дізнатися майже детективну історію, яка супроводжує його.

З ім’ям Юліана Панькевича пов’язане становлення українського мистецтва кінця XIX — першої половини XX ст. У 1898-1933 роках він жив і працював у Львові. У 1903 році вийшов випуск антології української лірики «Акорди», художнє оформленням унікальної збірки виконав Юліан Панькевич. Упорядником і редактором цієї антології був Іван Франко, саме він і залучив художника, цінуючи його здібності рисувальника. У 1904 році Юліан Панькевич намалював портрет Івана Франка. Це єдиний портрет поета, написаний з натури. На жаль, цю картину втрачено. Однак збереглася фотографія робочого кабінету письменника, на стіні якого видно цей портрет.
Юрій Лесюк, заслужений художник України, виконав репліку – відтворив цей портрет.