Василь Польовий

22 квітня 1936, Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., УРСР
Ленінградське вище художньо-промислове училище імені В. Мухіної

Працює в жанрах монументального мистецтва, мозаїки, живопису, стінного розпису, графіки (зокрема, ілюстрування книг)

1954 – Василь Польовий вступив до Єлецького (колишнє Орловське) художнього училища, де тоді викладали Берта Геллер (школа Ашбе, Мюнхен) і Віктор Сорокін (школа Сергія Герасимова). Після закриття училища, за так званий формалізм, усіх студентів розподілили по різних навчальних закладах, Василь потрапив у Ленінградське таврійське училище, а невдовзі вступив до Леніградського вищого художньо-промислового училища імені В. Мухіної на відділення інтер’єру.

Закінчивши ЛВХПУ ім. Мухіної, Василь Польовий перебрався в Москву — тодішній притулок вільнолюбних неформальних митців. Там познайомився з художницею Юлією Подоговою й одружився з нею. Подружжя почало разом працювати в Комбінаті декоративно-оформлювального мистецтва.

1965 – приїхавши в Україну, Василь надихнувся атмосферою батьківщини. Результатом став цикл картин на українські теми, написаних темперою на полотні.
1967 – картини з циклу стали основою виставки в Москві. 3a ними ж митця прийняли до Спілки художників СРСР.
1972 – художник разом із дружиною та донькою Ганною переїхав до Львова, де познайомився з “бойчукістом” — Охрімом Кравченком, з художниками Володимиром Патиком, Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Анатолієм Семагіним, Зиновієм Бобриком, Володимиром Пінігіним, видатними графіками Іваном Остафійчуком і Леопольдом Левицьким, визначними майстрами паризької школи Романом Сельським і Маргіт Райх-Сельською.

Василь Польовий відмовився взяти участь у львівських виставках на задані теми — «Село», «Антирелігійна пропаганда» тощо. За чотири перші роки життя у Львові він встиг виконати кілька монументальних робіт: стінний розпис «Дружба народів» у молдавському місті Рибниці; удвох із дружиною — мозаїку на тему моря в басейні табору «Юність» у Симферополі, а також кілька мозаїк на автопавільйонах Львівщини.

1976 – Василь Польовий, прийнявши хрещення, почав відвідувати нелегальну тоді церкву баптистів-п’ятдесятників, і «за поширення євангелістської пропаганди» його виключили із Спілки художників СРСР. Відтак у художньому комбінаті подружжю Польових взагалі перестали давати роботу.

Наступні 10 років Василь робив розписи церков під Львовом, писав ікони на замовлення. Василя Польового не приймали ні на які роботи і не давали художніх об’єктів у Спілці, він був у «чорному списку» КДБ. Кожне відвідування церкви загрожувало арештом, родина голодувала, і в грудні 1989 року довелось еміґрувати. Не дозволено вивезти картини, навіть свої власні. Частину Василь Польовий роздарував, розпродав музеям, а решту купили приватні колекціонери.

1990 – художник із сім’єю прибув у США, а у вересні 1994-го остаточно поселився в Ґринвіллі (Південна Кароліна).