Петро Грегорійчук
- 11 жовтня 1914, с. Видинів (нині Снятинський район Івано-Франківської обл.) — 24 травня 1990, Львів
- Варшавська академія красних мистецтв (1939)
- Роботи
Живописець та майстер станкової графіки, автор монументального розпису і декоративних панно. Творив у різних жанрах — психологічного портрету, пейзажу, натюрморту, багато праці вкладав у жанрово-тематичні картини, охоче працював над історичною тематикою, експериментував з формою і кольором в абстрактній композиції
1928-1932 – навчання у Цісарсько-королівській фаховій школі деревного промислу в Коломиї (тепер Коломийський політехнічний коледж). Різьбу і рисунок викладав скульптор А.Трач.
1932–1937 – навчання у Державній школі прикладного і декоративного мистецтва у Кракові на факультеті монументального живопису у Яна Буковскєґо, а під кінець навчання — у краківського живописця Генрика Узємбло та Кароля Гомоляса.
1937-1939 – навчання у Варшавській академії красних мистецтв на факультеті живопису. Викладачем з фаху був відомий портретист Тадеуш Прушковскі. Тоді ж студентами академії були такі видатні львівські митці як Олекса Шатківський, Омелян Ліщинський, Вітольд Манастирський.
У 1939 році науку в академії перервала Друга світова війна. Петро Грегорійчук повертається в Україну, де за свої політичні погляди художник мусів переховуватися, щоб уникнути арешту і смерті. 22 травня 1941 його родина була виселена з конфіскацією майна і вивезена на спецпоселення у Красноярський край, де у 1942 році помер батько Никифір. Решта сім’ї повернулася до Видинова у вересні 1945 року. Реабілітовані у 1992 році.
1941-1944 – член Спілки українських образотворчих митців у Львові
1946 – член Львівської організації Спілки художників УРСР
1955-1963 – відповідальний секретар спілки. Організував студію рисунку натури при спілці. До 1976 року був головою бюро живописної секції та секції монументального живопису.
У 1958 році одружився з Софією Сольман родом зі Стрия, у сім’ї народилися дві доньки — Марічка та Зоряна.
У 1985 художник подарував 97 картин Львівській картинній галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв), а також деякі роботи Музею українського мистецтва (тепер Національний музей ім. А.Шептицького) після персональної виставки, яка відбулася у приміщенні музею (понад 100 робіт).
У творчій манері Грегорійчука національна естетика 60-х років гармонійно поєднується із суто львівським аванґардом 20-30-х років, – Марія Титаренко
