Юліан Панькевич

З ім’ям Юліана Панькевича пов’язане становлення українського мистецтва кінця XIX — першої половини XX ст. Митець відстоював реалістичній напрямок у малярстві. У 1898-1933 роках жив і працював у Львові

1884—1885, 1887 – навчання у Краківській академії мистецтв (викладачі І. Яблонський, Л. Лефлер, В. Луцкевич, Ф. Цинк)

У 1880-х роках Юліан Панькевич познайомився з майбутнім меценатом — графом Войцехом Дідушицьким із Єзуполя поблизу Станіслава (нині Івано-Франківськ). Графським коштом Панькевич один семестр навчався у Краківській школі шляхетних мистецтв (1884-1885), а в Єзуполі проводив щорічні вакації, під час яких зарисовував історичні архітектурні пам’ятки та краєвиди, писав портрети селян, робив іконостаси та розписував церкви в Сільці, Яблунові, по багатьох селах Львівщини і Тернопільщини.

1885 – влітку Товариство львівських студентів «Академічне Братство» організувало канікулярну мандрівку (пішки, підводами і потягом) по Східній Галичині. Серед учасників мандрівки були Іван Франко (закінчив подорож у Хоросткові), художники Корнило Устиянович, Микола Івасюк та Юліян Панькевич, співак Євген Гушалевич.
1885—1887 – навчання у Віденському художньо-ремісничому училищі
1892—1898 — працював у Станіславі (нині Івано-Франківськ)
1896 – Іван Панькевич їде в Карпати (села Яремче та Ямна), щоб підлікувати підірване здоров’я, а водночас захоплюється новим для нього жанром — пейзажем
1898 – художник стає співзасновником і секретарем «Товариства для розвою руської штуки», а також співорганізує виставки (1898, 1900, 1903).
1903 – випуск антології української лірики «Акорди», художнє оформлення унікальної збірки виконав Юліан Панькевич. Упорядником і редактором антології був Іван Франко, саме він і залучив художника, цінуючи його здібності рисувальника

Тяжкі психічні розлади продовжувалися й Юліан Панькевич лікувався на вул. Кульпарківській у Львові. Родина на той час мешкала в будинку НТШ по вул. Чарнецького, 25. Його дружина Климентина була вчителькою. Про дітей відомостей немає. Відомо, що після війни Юліан Панькевич обірвав контакти з сім’єю

1918 – випуск книжечки В. Гнатюка «Баронський син в Америці». До десяти казок, уміщених у збірці, подано сорок ілюстрацій та двадцять заставок і кінцівок роботи Юліана Панькевича. Приблизно тоді ж на замовлення В. Гнатюка він виконав ілюстрації до збірки «Народні легенди». Багато часу, творчої енергії віддав художник праці над ілюстраціями до «Слова о полку Ігоревім», до повісті Гната Хоткевича «Камінна душа», творів С. Руданського, Я. Щоголіва.

У 1904 році Юліан Панькевич намалював портрет Івана Франка за робочим столом. Це єдиний портрет поета, написаний з натури. У 1930-х роках портрет вивезли зі Львова, подальша його доля невідома. Зберігся у фондах Львівського історичного музею портрет 1910 року пензля Юліана Пань­кевича. На цьому портреті письменник зображений молодим, з буйним волоссям і лагідними синіми очима на фоні пейзажу з нафтовими вежами.

Восени 1933 року Юліан Панкевич переїхав до Харкова, обіймав посаду старшого наукового співробітника Музею Слобідської України. Виконав для музейної експозиції низку рисунків пером, олівцем, аквареллю, виготовляв олійні копії з оригіналів творів Іллі Рєпіна, Сергія Васильківського, Михайла Ткаченка. Загинув за нез’ясованих обставин влітку 1934 (1935) року.

Серед учнів Юліана Панькевича: Михайло Бойчук, Володимир Баляс, Северин Борачок та інші.
art-lviv-online-ulian-pankevych