Корнило Устинович
- 22 вересня 1839, с. Вовків, Львівщина — 22 липня 1903, с. Довге, Львівщина
- Віденська академія мистецтв (1858–1863)
- Роботи
Український маляр, представник класицизму й академізму в Галичині, письменник і публіцист
Навчався ґімназії оо. Василіян Бучача та Львова. 1867 р. побував у Санкт-Перербурзі, 1872 р. у Києві. 1873–1874 років жив у с. Вікно у Володислава Федоровича (малював портрети, пейзажі), 1882-83 рр. у Львові редагував, ілюстрував сатирично-гумористичний часопис «Зеркало»
Найчисленніше виявився у церковному монументальному малярстві: ікони для понад 50 церков, 15 іконостасів, 11 стінописів, 7 декоративних картин тощо, з яких помітніші: «Христос перед Пилатом» (1880) у Відні, «Мойсей» (1887) у Преображенській церкві у Львові, «Хрещення Руси», «Володимир Великий», «Свята Ольга» у церкві с. Вістова (Калущина) та ін.
Мазепа на переправі через Дніпро. 1883. Полотно, олія. Національний музей у Львові ім. Митрополита Андрея Шептицького
Устиянович створив близько 40 портретів (зокрема, Анатоля Вахнянина, Степана Качали, Ю.Лаврівського, Тита Реваковича[2]); низку картин на історичні теми («Василько Теребовельський», «Шевченко на засланні», «Літописець Нестор», «Плач Ярославни», «Козацька битва», «Семен Палій…», «Скасування панщини» та ін.); 1882–1883 редагував й ілюстрував сатирично-гумористичний журнал «Зеркало» і «Нове Зеркало» — його сатиричні ілюстрації політичного змісту високо оцінював Іван Франко.
Збереглися нечисленні пейзажі Корнила Устияновича («Дзвіниця», «Морський пейзаж», «Чорне море», «Кавказький пейзаж», «Скит Манявський», «Пейзаж з хрестом», «Захід сонця», «Ранок»), в яких, поруч з портретами, найсильніше відчутні традиції класицизму й академізму з нахилом до романтизму.
Під час студій у Відні Корнило Устиянович еволюціонував від панславізму (зародки якого виніс з дому й поглибив у Відні під впливом російського священика М. Раєвського) до активного українського патріотизму (під впливом польських митців А. Ґротґера і А. Ґротовського та письменника Юзефа Боґдана Залеського).
