Леопольд Левицький

В історію українського мистецтва Леопольд Левицький увійшов як неперевершений майстер естампної графіки, з рисами європейського авангардизму

1925 – Леопольд Левицький вступає до Краківської академії мистецтв на відділ скульптури, навчається в майстерні скульптора Ксаверія Дуніковського. Після зауваження професора щодо його незавершеної роботи, Леопольд Левицький перейшов вчитися на графіку, де його викладачами були професори В. Яроцький, С. Сіхульський, Фредерік Паутч, М. Мегоффер, Я. Войнарський.
1930-1931 – навчання в майстерні професора Юзефа Панкевіча у філії Краківської академії в Парижі
1932 – на звітній виставці академічного навчального року колегія професорів заборонила низку робіт своїх студентів (зокрема Леопольда Левицького) через соціальний зміст. Кілька студентів заарештувала поліція, рішенням ректора Академії Станіслав Осостович, Леопольд Левицький і Адам Францішек Язьвєцький були виключені з навчального закладу. Тоді п’ятеро студентів влаштували свою виставку в майстерні професора Фредеріка Паутча. На знак протесту проти цих заходів за підтримки Леона Хвістека постала Краківська група.

1939 – (у вересні) Леопольд Левицький очолив у Чорткові міську Раду. Втім, нова влада не підтримала ініціативи й скасувала громадське рішення наступного ж дня.

Під час Другої світової війни Леопольд Левицький з дружиною Євгенією Надлер перебували в евакуації в Узбекістані. До Львова повернувся у 1946 році. Євгенія продала свій будинок у Чорткові, на виручені кошти Левицькі придбали квартиру по вулиці Устияновича,10 (де зараз знаходиться музей)

1948-1949 – очолював львівську Спілку художників
1950-1955 – депутат Львівської Міської Ради

1970 – звання Заслужений діяч мистецтв УРСР
Помер митець з різцем у руці за робочим столом 14 травня 1973 року. Похований у Львові, на Личаківському цвинтатрі.
1974 – через рік після смерті художника, вібдулась виставка його творів у Львові. За життя художник не мав жодної персональної виставки.