Юзеф Мегоффер

Майстер сецесії та символізму, один із провідних художників модернового руху «Молода Польща». Автор обкладинок для книг, орнаментів та плакатів, відомий фресками та вітражами, інспірованими середньовічним мистецтвом

1887 – навчався живопису в Краківської академії мистецтв, учень Яна Матейка
1889-1890 – продовжив навчання в Академії образотворчих мистецтв у Відні
1890 – виконав олівцеву композицію «Повернення Одіссея», натхненну творчістю Артура Ґротгера
1891 – навчання у Парижі в Академії Коларосі
1891 – почав співпрацювати зі Станіславом Виспянським, розробляючи вітраж «Життя Марії» для вікна в західній стіні костелу Св. Марії в Кракові
1894 – на Галицькій крайовій виставці отримав золоту медаль за портрет скульптора К. Лящки. Неодноразово відвідував Львів, брав участь у міських виставках

У 1896 році Мегоффер сформулював зрілий маніфест «Про мистецтво та його відношення до природи», в якому постулював відмову від наслідування природи на користь представлення її відповідно до власного творчого темпераменту та навичок. На думку Мегоффера, митець повинен досягати ідеалу та істини, відмовляючись від наслідування природи та видаляючи непотрібні деталі, щоб підкреслити власний стиль

1899 – одружився з художницею та колекціонеркою Ядвігою Янаковською, з якою познайомився п’ять років раніше в Парижі
1905 – став професором Краківської академії мистецтв

1907 – оздоблював найдавнішу частину Вірменської церкви у Львові
1912–13 – за картонами Юзефа Мегоффера на фабриціці скляних виробів у м. Мурано (Венеція) зроблено мозаїки для львівського храму. У бані розміщено велику композицію «Свята Трійця», у сферичниз парусах – чотири жіночі фігури, що символізують чесноти. Мегоффер застосував трансформовані мотиви давнього вірменського мистецтва з мініатюр «Євангелія» 11 століття.

1914-15, 1917-18 і 1933-34 – ректор Краківської академії мистецтв

Після початку Другої світової війни виїхав із родиною до Львова, але нацисти забрали його разом із родиною до табору. Лише завдяки дипломатичному втручанню Ватикану та уряду Італії Мехоффера було звільнено та повернуто до Кракова у 1940 році.
Він помер від туберкульозу 7 липня 1946 року у Вадовіце і був похований на Раковіцькому цвинтарі в Кракові