Яків Гніздовський
- 27 січня 1915, с. Пилипче (Галичина, Австро-Угорщина) — 8 листопада 1985, Нью-Йорк, США
- Львівська духовна семінарія (1933)
Варшавська академія мистецтв (1938)
Загребська академія мистецтв (1939) - Роботи
Графік, кераміст, мистецтвознавець
Студіював у художній школі О. Новаківського, був членом молодіжного крила АНУМу.
У Львові Гніздовський активно ввімкнувся в художнє життя міста, вступивши в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети «Новий час» і журналу «Комар».
Талант молодого графіка був оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитом Андрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв, де він вивчав живопис та графіку.
1949 – емігрував до Сполучених Штатів Америки, оселився в місті Сент-Пол (Міннесота), де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі Brown and Bigelow
1950 – перше визнання одержав року в Інституті мистецтва Міннеаполісу — нагорода за дереворіз
1950 — переїхав у Нью-Йорк, улаштувався в Бронксі біля Ботанічного саду й зоопарку
1956–1958 — удосконалював майстерність у Парижі. Там же 16 лютого 1957 одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України після Першої світової війни
Помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. 5 листопада 2005 року відбулося перепоховання урни з його прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.
Був членом редколегії журналу екслібристів Великобританії й членом Американського товариства аматорів і творців книжкового знака, постійним кореспондентом журналу Філадельфійського відділу Об’єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА) «Замітки з мистецтва».
Саме в естампах найхарактерніше проявилася яскрава індивідуальність майстра, висока мистецька культура, філігранність і витонченість техніки, – Олена Федорук, завідувач відділом графіка НМЛ
Яків Гніздовський є автором ряду статей на художні теми. Його спостереження та думки вийшли в 1967 році в Нью-Йорку окремою книгою «Пробуджена царівна».