Влодко Костирко: СПРЕЙ АРТ ВІ ЛЬВОВІ

Ця іконосфера, як шо говорити про міський простір, ділиться на історичну (успадкована з минулого урбаністична декорація), легальну і нелегальну. Історична іконосфера, через дію чиновників у спілці з рекламними агенціями, витісняється на другий план, поступаючись своїм місцем так званій легальній іконосфері, тобто прямій, або приховані рекламі. Ця легальна іконосфера практично приватизує собі громадський простір. Нелегальну іконосферу класифікують, як хуліганство.

В цьому тексті йтиме мова про першу хвилю мистецтва витівки, або артхуліганства, в результаті якої на стінах львівських камяниць поставали твори за посередництвом шаблона (трафарета).

Початок цього типу творчості припав на 1991 рік. Характерними ознаками тодішніх творів були: літературність, іронія, цинізм. Переважно шаблонні зображення зявлялися в місціх де тичбували люди з навколомистецьких середовищ, на приклад: в околицях ЧеКа (каварня ЧЕРВОНА КАЛИНА на ЧайКовського), в ЖеПе (МІНІБАР в Жовтневому Проїзді, тепер Крива Липа), в околицях кафе Псяча Буда на Костомарова.

Частина цієї образотворчості на спосіб актуальний для Львова коментувала тогочасні політичні події. То був час протестів і страйків у Львові, час арештів студенстів у Києві, і час військового перевороту в Москві. На тлі цих подій зявилися шаблони:
НАРОД І АРМІЯ ЄДИНІ з зображенням двох черепів, один з яких в шоломі й кистяком руки тримає атрибут смерті­ косу;

ПЕРСПЕКТИВА­ такий підпис містився під шаблоном із зображенням труни, яка простяглася до горизонту;

неоднозначним для інтерпретації був шаблон із зображенням черепа в якого вуса формулися написом: УКРАЇНА, а оселедець заповнювали літери: ЩЕ НЕ ВМЕРЛА…

шаблон: ГРИЗІМ ЗАЛІЗО БО МИ НЕ ЛЮДИ­ на якому зображені людські черепи, шо як ті жертви смерті вгризлися в метал коси, нагадує ілюстрацію стану суспільної приреченості, хоча, правдоподібно, є запозиченим образом з вірша Павла Филиповича ГРИЗИ ЗАЛІЗО.

Різноплановий контекст, тобто висміювання авторитетів і символів, мали такі еротичні шаблони як: ШУХЕР ЕРЕКЦІЯ­ такий підпис містився під зображенням тризуба, в якого центральним елементом був фалос; зображення НАШ КАНДИДАТ­ зявилося під час виборів, і замість портрета демонструвало електоратові чоловічий статевий орган; напис ТРЕБА БУТИ ТВЕРДИМ. ХУЙ.

Це гасло­ цитата з ФІЛОСОФІЇ МОЛОТОМ Friedrich”а Nietzsche; Циркуль жіночих ніг в мештах на обцасах, завершений круглою формою сідниць, шо променюють наче сонце з підписом: НА СВІТАННЮ­ цей шаблон був інспірований одноіменним віршом Павла Тичини (на шо вказували присутні на шаблоні літери ПТ)

Підняла вона коліно­
щоб на камінь стати вище.
І такеє в неї видно­
одірватися не можу.

…

Зараз, зараз я побачу,
як рождатиметься сонце.

В другій половині 80­х Іван Лучук написав АВТОЕПІТАФІУМ, який насправді був переробкою одного з канонічних висловів Григорія Сковороди. Ця переробка й була проілюстрована в шаблоні СВІТ МЕНЕ ЛОВИВ І НАРЕШТІ ВІДПУСТИВ. Напис був закомпонований по формі овалу в середині, якого було зображення труни. Іван Лучук, тоді був одним з аніматорів львівського літературного процесу. Та й не тільки львівського, бо власне в той час поряд з Іваном на вулицях Львова часто мож було зустріти Сергія Жадана.

На стіні коло ЖеПе теж було зроблено портрет Брєжнєва з ініціалами Л.І.­ Леонід Ілліч
=Лучук Іван.

Можливо за справою котроїсь із субкультур були набиті некрофільскі зображення черепа із всевидячим оком і черепа з віночком і підписом: ГЕЙ ЛЮБО­ правдоподібно цитатою з пісні гурту VV.

Звичайно з етичних позицій, а вони не можуть бути релятивними, цей тип творчості є вартим осуду, але слід теж відзначити і вартості, які посідає така мистецка активність.

Ця активність змінює ритм функціонування пішоходів у місті, бо змушує останніх затримуватися перед вуличними образами. Вона уможливлює незалежність митця від галереї, як простору, шо є відмежований стінами від випадкових обсерваторів. Унезалежнює від галереї як від інституції, шо обмежує спонтанність творення і творчу вседозволеність художника. Крім цього в мистецтві для вулиці слід відзначити вартість анонімності і співучасті. Відомими є факти пересилання шаблонів з міста до міста, а навіть з країни в країну.

На відміну від інших видів мистецтва, творці спрей арту створюють нелегальну іконосферу, демонструючи владі свою від неї незалежність. Цей вид творчості є теж типом протесту. Типом реакції на легалізоване чиновниками захоплення громадського простору рекламою. Творці шаблонів відстоюють своє право на громадський простір. … як то кажуть: кожний має право мати право…

Автор тексту та фото: Влодко Костирко