Сучасне мистецтво в музеї народної архітектури: «Вівтар небесного воїнства» Альбіни Ялози

Врешті глядач опиняється у безпечному (на рівні відчуттів) просторі перед «Вівтарем небесного воїнства», з немовірної сині тла якого ллється сяйво. Інсталяція вражає своїм масштабом і візуально підкреслює внутрішній об’єм старої дерев’яної церкви з села Язлівчик. Близько 60 мистецьких робіт Альбіни Ялози, виконаних із застосуванням техніки ліногравюри, інстальовані як вівтар. Куратор виставки: Роман Зілінко. Проєкт, створений в 2015-2016 роках як реакція на війну на сході України, посів друге місце на «Бієнале Шептицький» у 2020 році.

Художницю інспірує сакральна скульптура, зокрема, народних майстрів. У «Вівтарі небесного воїнства» Альбіни Ялози впізнається також голова ангела барокового скульптора Йогана Пінзеля. На виставці авторська серія експонується поруч із трьома дерев’яними скульптурами з музейної колекції у бабинці, та коментарями авторки Альбіни Ялози, мистецтвознавця Богдана Шумиловича та галериста і куратора Павла Гудімова.

Альбіна Ялоза працює із сакральною тематикою вже понад десять років. Однією з перших робіт художниці було зображення херувимів у 2011 році, а в 2012-му вона представила в Національному художньому музеї проєкт «Тиша».
З того часу, себто десь із 2013 року, Альбіна і взялася за пошук «сакрального» матеріалу для реалізації наступного мистецького задуму, паралельно вивчаючи біблійні тексти. Логічним завершенням цього візуального дослідження став проєкт «По той бік», представлений у 2014 році в артцентрі «Я Галерея».
Два роки тому, в 2020-му, проєкт Альбіни Ялози здобув перемогу у мистецькому конкурсі «Бієнале Шептицький». Основними його мотивами є передчуття біди і тривога, смерть, влада, боротьба і любов, війна і мир, битва за правду.
У роботі Альбіни Ялози графічною технікою зображені дерев’яні скульптури ангелів чи їх фрагменти, що збереглися з різних церков і перебувають у різних колекціях. Фактично ці сакральні об’єкти (скульптури) колись були репрезентаціями невидимих сутностей (як-от ангелів), і тепер вони, здебільшого відірвані від свого місця чи навіть іконографічного мотиву, стають артефактами, оригіналами, з яких роблять копії. Себто репрезентація невидимого (скульптура ангела) перетворюється у репрезентацію видимого (імітація скульптури ангела).
Художниця твердить: «…Мені здавалось, що ці херувими із зони свого постійного існування потрапили в зону дискомфорту та стали полоненими – ніби з одного світу їх перенесли в зовсім інший. Цю тему я і запустила в коло своїх роздумів». А ці роздуми привели до формування багатолітнього мистецького проєкту. На більшості образів зображення фігур повторюються, рух тіла набуває різних прочитань залежно від того, як нахилена фігура, і атрибутів, що задають контекстів. Чи це рух, чи це падіння, чи це піднесення – все вирішує незначна зміна кута зору.
Також центральною “формою» у монтажах Ялози є рука фігури, яка формує як бароковий жест, так і середньовічний символ. Михайло Скоп переконаний, що рука також символізує автора, себто художницю, яка через образ представляє себе у творі.
Військо…
На івриті слово «військо» звучить як «саваот» і часто поруч із цим словом з’являлося ім’я Господнє, яке ми й досі сумніваємося, як вимовляти.
У священному писанні християн часто фігурує поняття «небесного війська» – тут мова про ангелів, херувимів чи архангелів (це як генштаб), які й складають воїнство Господнє. Біблія часто розповідає про ангелів з військовим ухилом, зазначаючи, що вони стають «табором», як козаки, виконують накази, як загони тероборони, і воюють, як ЗСУ.
Колись давно Псевдо-Діонісій Аеоропагіт описав ієрархію ангелів у книзі De Coelesti Hierarchia, відзначаючи, що ці небесні воїни займають три сфери (до речі, храмові іконостаси часто мають подібну структуру: 6 ярусів, троє врат і т.д.) Але загалом їх звичайно значно більше, бо, як і на війні земній, Господнє військо має і волонтерів, і добровольців – це і мученики, священники, ченці, світські особи, які словом і ділом б’ються за добро та правду заради Бога і людей.
Військо Альбіни Ялози – це «розкидані» по світу небесні воїни, які тепер знову зібрані у військо, але цілком візуальне. З частин чи цілих фігур ангелів складений новий візуальний атлас, який відсилає до сюжету про воїнство Господнє чи саваота. Так, ніби Альбіна збирала небесне військо перед останньою битвою проти темряви, сформувала з нього стіну, що мала захистити добро від зла.
Перепона, що відділяє людину від сакрального світу, стає самостійним об‘єктом і, замикаючи простір, нагадує класичний іконостас. Як і в храмі, де іконостас ніби розмежовує небесний і земний світи, графічні «репліки» сакральних об’єктів Ялози формують величну стіну, що набуває нового значення з чітко окресленою символікою. І тільки при наближенні, при розгляді деталей проявляється алегорична структура стіни із небесного воїнства: фігури виглядають понівеченими, фрагментованими й побитими. Так ніби це сповнені духовної сили каліки, які взялися обороняти світ живих від світу мертвих.
Кажуть, що військо Бога мало схоже на людей з крилами, але на кого чи на що воно має бути схожим?
Богдан Шумилович

Я займаюся традиційним ліноритом вже більше п’ятнадцяти років. Крім цього постійно експериментую і знаходжу свої оригінальні прийоми і способи друку, створюю об‘єкти і інсталяції, експериментую з перформансом.
Роботи мої в цілому мінімалістичні за формою і задають смислове поле, в якому кожна окрема робота – конкретне висловлювання, точно схоплене в художній мові. Це можливість щось сказати про світ і людину, не вдаючись до повсякденної розповіді.
Попередні серії моїх робіт були присвячені пейзажу (серії «Втрачений рай», «Зона відпочинку», «Магістраль», «Земля»). Це умовний пейзаж, створений за враженням від місцевості, включає моє переживання конкретного простору, і завдяки умовності зображеного пропонує поле для власних інтерпретацій.
Пізніше в своїх роботах я розробляла тему матеріальної сторони сакральних предметів (серія «По той бік»): класичні біблійні сюжети, в яких фігуратив це – проекція реально існуючих предметів культу, речі буквально, з інвентарним номером в тому числі. Це спроба вийти за межі зображуваного шляхом повного занурення в річ: матеріалом для образів послужили відбиті руки і ноги реально існуючих скульптур із запасників музеїв, храмів і приватних колекцій, ангели, скульптури Христа і Діви Марії на зворотньому боці із підтримуючими конструкціями, поверненими до глядача, з шарнірами і гаками.
Починаючи з серій «Біль білила», «AVE EVA» я цілеспрямовано працюю із знаками та символами. Якщо у попередніх проектах використовувала у якості прообразу реверси дерев’яної сакральної скульптури, то цього разу – виокремлюю з книжок і картин елементи середньовічної символіки і друкую їх на хустках та фанерних колесах. Ця процедура далека від копіювання: символ, полишений контексту, втрачає свій точний зміст, а тому – потребує нових контекстів.
На сьогоднішній момент я продовжую займатися сакральною тематикою. Вона є для мене підґрунтям для подальших проектів.
Альбіна Ялоза

Метод.
Є декілька підходів до сприйняття та художньої інтерпретації світу. Об’ємний – виражений у просторових творах, зокре- ма в скульптурі, колористичний – більш характерний для живопису, і світло-ті- ньовий – його ми переважно бачимо в графічних творах. Звісно, це не вичерпний список і багатьом захочеться продов- жити його. Але сьогодні мова не про це. Я говорю про художницю, з якою працюю довгі роки і розумію природу її метода.
Альбіна Ялоза давно визначилась зі своїм графічним базисом, хоча іноді й за- ходить на територію перформансу, об’єкта і хепенінгу.
Перші проєкти художниці в артцентрі «Я Галерея» були присвячені радше виокрем- ленню побутових предметів, бажанню здизайнувати з них просторові рішення, наблизитися до формулювання ідеї та кон- цепції для здійснення переходу на «тонкий лід» роботи з темами сакральних символів, які виростають з образів давньої храмової і вуличної релігійної скульптури, вотумів і препарування особистої історії через знайдений метод.
Саме зі зміною положення різця в руці художника і відбувся такий рідкісний перехід – від об’ємного скульптурного у пло- щинне та світло-тіньове. Цей спосіб тільки проявляється в руках авторки, але вже є безмежною силою нашарувань епох, сенсів і контекстів. Упізнаваний метод Ялози став основою майже десятка серій і виставок, що були як самостійними вислов- люваннями, так і частиною інших великих проєктів, зокрема виставки «Ангели”. Сьогоднішній проєкт, який має багато- літню історію очікування місця експону- вання, знайшов для себе вдалу локацію і готовий викликати нову хвилю обговорень та емоцій.
Павло Гудімов

Виставка «Вівтар небесного воїнства» Альбіни Ялози
26 серпня 2022 – 23 жовтня 2022
Музей народної архітектури і побуту у Львові ім. Климентія Шептицького (вул. Чернеча гора, 1)

Альбіна Ялоза народилась 1978 року в Харкові. Живе і працює в Києві. У 1999 році закінчила Харківське державне художнє училище за спеціальністю «Живопис», у 2006 – Харківську державну Академію Дизайну і Мистецтв за спеціальністю «Графіка». Із 2003 року бере активну участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних виставках та акціях. Мешкає в Києві. В останній час багато виставляється та бере участь в мистецьких проєктах у Львові. Із 2010 року є членом Спілки художників України.