Софія Караффа-Корбут

Софія Караффа-Корбут

  • 23 серпня 1924, Львів — 29 листопада 1996
  • Львівське художньо-промисловоме училище
    Інститут прикладного й декоративного мистецтва (1953)
  • Софія Караффа-Корбут працювала в галузі станкової та книжкової графіки (в техніці ліногравюри). Проілюструвала близько 60 творів українських та зарубіжних письменників

    Дитинство Софії Караффи-Корбут пройшло у селі Куткір, де її виховували дві вчительки: її мати Марія з рідною сестрою Євгенією (Березівна, тета Ґеня). Бабця Софії — Анна Кучинська — з Буська, її молодша сестра була матір’ю Іларіона Свєнціцького. Ббатько Софії, Граф Петро Караффа-Корбут, народився в Білорусі, 1924 року емігрував до США, його родину влада репресувала, маєтки націоналізувала.

    1936 – після закінчення школи, стала ученицею жіночої гімназії сестер Василіянок, брала професійні уроки малювання у художниці-графіка Стефанії Ґебус.
    1942 – навчання у Державній мистецько-промисловій школі
    1944 – закінчила перший клас Державної технічної фахової школи для будівництва. Навчання було перерване. Продовжилось воно у щойно відкритому Львівському художньо-промисловому училищі (нині коледж ім. Івана Труша).
    1947 – навчання в Інституті прикладного й декоративного мистецтва на відділі прикладної графіки факультету монументального живопису.
    Викладачі з фаху: Івана Гуторов, Вітольд Манастирський та Роман Сельський.
    Коли відділення закрили, студентку Караффу-Корбут перевели на п’ятий курс Київського художнього інституту. Однак до столиці вона не поїхала – перейшла на відділ художньої кераміки.
    1953 – закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
    Після інституту працювала на Львівській скульптурно-керамічній фабриці, але залишила її через погані умови.
    1964 – перша персональна виставка

    Повне ім’я художниці: Софія-Роксоляна-Романа Караффа-Корбут

    Графічний талант Софії Караффи-Корбут на повну силу проявився у 1960 роки. Співпрацювала із видавництвами «Каменяр» (від 1961, Львів), «Веселка» (від 1964), «Дніпро» (обидва – Київ). Вершиною її творчих пошуків стали ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка (1967), «Лісової пісні» Лесі Українки (2000) та «Івана Вишенського» І. Франка (2001). У її багатогранній спадщині особливе місце посіла Шевченківська тематика – перші твори датовано 1961 роком, останні — 1968-м. Понад тринадцять років Софія Караффа-Корбут працювала над ілюстраціями до «Івана Вишенського» І. Франка.

  • Роботи
  • Софія Караффа-Корбут. Іван Підкова, 1963; кольорова ліногравюраСофія Караффа-Корбут. Варнак, 1966; кольорова ліногравюраСофія Караффа-Корбут. Наймичка, 1968; ліноритСофія Караффа-Корбут. Іван ВишенськийСофія Караффа-Корбут. Дарина

Джерело репродукція:
zaxid.net
Енциклопедія сучасної України

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх