Петро-Віталіс Гарасимович (Piotr Witalis Harasimowicz)
- 29 квітня 1857, Варшава – 20 липня 1914, Львів
- Роботи
У монументально-декоривній пластиці Петро-Віталіс Гарасимович дотримувався принципів необароко, неорококо, натуралістичного моделювання форми
Батько Юзеф Гарасимович був причетний до антиросійського повстання 1863–1864 років, тож родина була змушена виїхати до Галичини. Молодший брат Петра-Віталіса – Марцелій Гарасимович – став живописцем.
1874–75 – Навч. у Краківській школі красних мистецтв
1875–76 – навчання у Львові в майстерні Тадеуша Сокульського
1877–79 – навчання у Львові в майстерні Леонарда Марконі
1882–84 – навчання у Флоренції
Від 1884 – жив та працював у Львові. Відкрив майстерню в готелі «Європейський» на Марійській площі (тепер пл. Міцкевича), згодом створив майстерню на вул. Пекарській, 8. Спочатку займався переважно сницарством і різьбленням по дереву. Зокрема, створював рами у стилі рококо для Митрополичих палат на Святоюрській горі.
1895–1914 – викладач у Львівській художньо-промисловій школі
У Львові авторству монументально-декоративних робіт на спорудах Петра Віталіса Гарасимовича належать:
– фігури А. Міцкевича і Ю. Словацького на будинку на вул. Академічна (нині проспект Т. Шевченка, № 20, 1884; арх. Л. Бодашевський),
– барельєфи на фасаді та в інтер’єрі військового казино (1885; арх. Я. Шульц; нині Палац шахів на вул. А. Фредро, № 1),
– аттик будинку товариства «Сокіл» на вул. Б. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва, № 8, 1887),
– ліплення на будинку та в інтер’єрі лазні св. Анни з гіпокаустом у глибині садибної ділянки на вул. Академічна (нині проспект Т. Шевченка, № 10, 1890; арх. Я. і К. Шульци),
– фігури Марса і Венери на фасаді житл. будинку на вул. А. Міцкевича (нині Листопадового Чину, № 10; 1892, арх. Я. Шульц),
– на фасадах книгарні В. Губриновича на розі вул. Памви Беринди, № 1 і Театральна, № 9 (1892, теракота; арх. Ю. Яновський) створив шість портретних погрудь (Яна Кохановського, Адама Міцкевича – з боку вул. Театральної; Зиґмунта Красінського, Юліуша Словацького, Юзефа Ігнатія Крашевського, Адама Асника – з боку вул. Памви Беринди),
– необарокове оздоблення фасаду та інтер’єрів палацу на вул. Пекарська, № 19 (1893; арх. Я. Кудельський),
– ліплення на фасадах, декоративні фігури, медальйони акторів в інтер’єрі міського театру (1900),
– житлові кам’яниці та пасаж між вул. Гетьманська (нині проспект Свободи, № 29 і Леся Курбаса, № 8, 1902; арх. Я. Крох, М. Зільберштейн),
– жіночі маскарони і фриз із зображенням соняшників на житловому будинку між вул. С. Руданського, № 1 і проспектом Т. Шевченка, № 2а (1902; співавт. Б. Солтис, арх. З. Лянгрод, Л. Цибульський),
– ліплення на фасаді кам’яниці на вул. С. Руданського № 5 (1902; арх. Я. Шульц),
– статуя Мадонни у ніші житлового будинку на вул. Зелена, № 33 (1905),
– рельєфи з музичною емблематикою і метал. фігури лебедів на аттиках будинку Музичного товариства Галичини на вул. Хоронщизна (нині П. Чайковського, № 7, 1907; арх. В. Садловський).
Виконав скульптурне оздоблення палаців: М. Баворовського в с. Сороцьке, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. (1884, 1909; арх. А. Мінасевич); К. Бадені у м. Буськ, нині Львів. обл. (1898; арх. А.-В. Вайсс); З. Ромашкана в с. Остап’є, нині Підволочис. р-ну Терноп. обл.; А. Скшинського у с. Журавно, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. (1909; арх. В. Садловський); А. Бруницького у с. Великий Любінь (1886, 1909; арх. Я. Шульц); Баль у с. Тулиголове (1899; арх. В. Галицький; обидва – нині Городоц. р-ну Львів. обл.). Оформив скульптурами будівлю Товариства взаємних забезпечень у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1905). Автор пам’ятників Адаму Міцкевичу у містах Гусятин і Теребовля (Терноп. обл., обидва – 1910, співавт. Я. Бохенек; монументи знищено під час 1-ї світ. війни).
