Любарт Ліщинський

8 липня 1942 — 17 червня 1998, Львів
Львівський інститут декоративного та ужиткового мистецтва

Любарт Ліщинський український художник, реставратор, ювелір, актор, поет, журналіст, рецитатор.

Син львівського художника Омеляна Ліщинського.

Багато років Любарт Ліщинський працював в інституті «Укрзахідпроектреставрація» та займався реставрацією архітектурних пам’яток Львова.

Художник-ювелір вивчав та робив жіночі прикраси. Його винаходом стали намиста, побудовані за зразком гуцульської зґарди. Проте вони складалися з численних деталей, що походили з різних культур (Індія, Африка, Латинська Америка, Афганістан, Тибет чи Ефіопія).

Протягом 20 років Любарт Ліщинський грав у Польському народному театрі у Львові. Природній та набутий артистизм допоміг йому втілюватись в численних персонажів художніх творів, наприклад, в образ «Гриця Зозулі» (пера Едварда Козака).

Донька — Слава Салюк.

Останні роки життя провів у США.

Роботи

Сторінка на Вікіпедії

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині