Любарт Ліщинський

Любарт Ліщинський

  • 8 липня 1942 — 17 червня 1998, Львів
  • Львівський інститут декоративного та ужиткового мистецтва
  • Любарт Ліщинський український художник, реставратор, ювелір, актор, поет, журналіст, рецитатор.

    Син львівського художника Омеляна Ліщинського.

    Багато років Любарт Ліщинський працював в інституті «Укрзахідпроектреставрація» та займався реставрацією архітектурних пам’яток Львова.

    Художник-ювелір вивчав та робив жіночі прикраси. Його винаходом стали намиста, побудовані за зразком гуцульської зґарди. Проте вони складалися з численних деталей, що походили з різних культур (Індія, Африка, Латинська Америка, Афганістан, Тибет чи Ефіопія).

    Протягом 20 років Любарт Ліщинський грав у Польському народному театрі у Львові. Природній та набутий артистизм допоміг йому втілюватись в численних персонажів художніх творів, наприклад, в образ «Гриця Зозулі» (пера Едварда Козака).

    Донька — Слава Салюк.

    Останні роки життя провів у США.

  • Роботи
Сторінка на Вікіпедії

Інші профілі

Ігор Стеф’юк

Ігор Стеф’юк

Художник і педагог. Ігор Стеф’юк працював у жанрі поліхромної пластики в дереві, спираючись на традиції українського народного мистецтва, зокрема сакральну поліхромію та іконопис

Мендель (Рейф) Шмірер (Mendel Schmierer)

Мендель (Рейф) Шмірер (Mendel Schmierer)

У 1930-х роках малював сатиричні зображення на суспільну тематику, котрі друкувались єврейському виданні «Moment», у львівських «Szpilkach» та «Chochole», а також у виданні «Mucha». Крім того, ілюстрував єврейські книги

Ярина Шумська

Ярина Шумська

Ярина Шумська працює у сфері перформансy, живопису, інсталяції, об’єкту. Досліджує поняття «присутності» людини, що провокує зміни первинного значення місць і ситуацій. Основні теми пов’язані з місцем, контекстом і пам’яттю: об’єкти та їх невидимі історії

вверх