Любарт Ліщинський

Любарт Ліщинський

  • 8 липня 1942 — 17 червня 1998, Львів
  • Львівський інститут декоративного та ужиткового мистецтва
  • Любарт Ліщинський український художник, реставратор, ювелір, актор, поет, журналіст, рецитатор.

    Син львівського художника Омеляна Ліщинського.

    Багато років Любарт Ліщинський працював в інституті «Укрзахідпроектреставрація» та займався реставрацією архітектурних пам’яток Львова.

    Художник-ювелір вивчав та робив жіночі прикраси. Його винаходом стали намиста, побудовані за зразком гуцульської зґарди. Проте вони складалися з численних деталей, що походили з різних культур (Індія, Африка, Латинська Америка, Афганістан, Тибет чи Ефіопія).

    Протягом 20 років Любарт Ліщинський грав у Польському народному театрі у Львові. Природній та набутий артистизм допоміг йому втілюватись в численних персонажів художніх творів, наприклад, в образ «Гриця Зозулі» (пера Едварда Козака).

    Донька — Слава Салюк.

    Останні роки життя провів у США.

  • Роботи
Сторінка на Вікіпедії

Інші профілі

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко досліджує тему особистої пам’яті та пам’яті міста, велику увагу у своїх проєктах приділяє архітектурі й організації простору. Митець працює зі знайденими об’єктами та вторинно використаними матеріалами, як-от скло, тканина, фотографії, афіші, тексти, плани виставкових приміщень, документації виставок, пам’ятні речі

Віталій Матухно

Віталій Матухно

Куратор та митець із Лисичанська. Працює з аналоговою і цифровою фотографією, цифровим колажем, експериментальною музикою. Основні теми робіт: дослідження постіндустріального пейзажу Луганщини й Донеччини та процесу деіндустріалізації загалом. Працює зі зникаючою пам’яттю та робить спроби її зберегти, рефлексує про свій досвід життя у «вмираючому» місті

Марія Богомолова

Марія Богомолова

Важливою складовою мистецької практики Марії Богомолової є дослідження матеріалів, що стають невіддільною частиною її графічних робіт. Більшість із них — це рослини, тканина й те, що винайдено у поєднанні людської праці та природних ресурсів. Матеріал стає активним учасником роботи та формує новий контекст розуміння твору

вверх