Іван Марчук

12 травня 1936, с. Москаліївка (нині Тернопільська обл.)
Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва ім. І.Трауш , відділ декоративного розпису (1951-1956)
Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, керамічний факультет (1965)

Педагоги: Карло Звіринський, Роман Сельський, Данило Довбошинський.

Є засновником «пльонтанізму» (таку назву жартома Іван Марчук дав своєму стилю — від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток)

1950 – переїзд до Львова
1965-1968 – переїжджає до Києва і працює художником в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР
1968-1980 – художник Творчо-виробничої майстерні об’єднання «Художник»
1979 – перша офіційна персональна виставка у Москві (зал на вул. Малій Грузинській).
1980 – 1989 – не маючи офіційного визнання і не прийнятий до Спілки художників, робить виставки в різних установах та організаціях, як, приміром, у відділі мистецтв Національної бібліотеки АН України. Набуває слави як неформальний лідер мистецького українського андеґраунду.
1989 – емігрує до Австралії, потім живе в Канаді і США. Широке визнання митця за кордоном привело до прийняття його до Спілки художників СРСР, але… без його відома.
1990 – Марчук відвідує Україну й відбувається його перша офіційна виставка саме в Києві – у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині – Національний художній музей України)
1996 – отримує звання заслуженого художника України.
1997 – лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка.
2001 – Марчук остаточно повертається в Україну
2006 – Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня.
2007 – потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph

Митець ділить свою творчість на 10 періодів: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Біла планета 1», «Біла планета 2», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у безмежність».