Іван Іванець
- 9 січня 1893, с. Новосілки-Гостинні Самбірського району Львівської області — 10 березня 1946, м. Солікамськ, Пермська область, Росія
- Роботи
Основна частина творів художника відтворює героїку і побут УСС. Іван Іванець – автор фотографій із повсякденного життя стрілецтва, які послужили ілюстративним матеріалом для багатьох видань. Працював у діапазоні реалістичного мистецтва, імпресіонізму та експресіонізму
1912 – закінчив навчання у львівській гімназії
Навчався на правничому факультеті Львівського університету.
1912—1914 – студіював живопис в майстерні Станіслава Батовського-Качора та у Вільній академії мистецтв. Тоді ж розпочав навчання на вечірніх курсах Львівської художньо-промислової школи.
1914 – з початком Першої світової війни вступив до Легіону УСС до сотні Василя Дідушка стрільцем. Під час Карпатських боїв мав звання старшого десятника. Згодом — командант чоти.
Іван Іванець був одним із перших організаторів пресово-мистецької справи в Легіоні УСС. В УСС був художником, графіком і фотографом (автор фотографій із повсякденного життя стрілецтва, які послужили ілюстративним матеріалом для багатьох видань, зокрема ювілейного альбому «Українські Січові Стрільці. 1914—1920» (Львів, 1935). Був головою організації «Пресова кватира» для збору матеріалів до історії УСС. Створив мистецьку групу Пресової Кватири УСС в полі разом із Осипом Куриласом, Левом Ґецом, Юліаном Назараком та Осипом Сорохтеєм. Легіон УСС дістав свій стрілецький однострій і прапор в основному завдяки проектам і заходами співробітників Пресової Кватири — Лева Лепкого та Івана Іванця. Був маляром «Ордену Залізної Остроги» в УСС. Прикрашав у містичному стилі зал у Розвадові (Галичина), де урочисто відбувалось пасовання на Лицарів.
Від 1917 року був командантом відділу протигазової служби УСС. Того ж року в бою під Конюхами потрапив у російський полон. Після повернення в Україну вступив до Київських Січових стрільців і далі займався пресово-мистецькою діяльністю.
У бою під Махнівкою (квітень 1920) втратив більшість свого фотографічного доробку з часів Визвольних змагань. Це зокрема 2 тис. фотографій історичних пам’яток і мистецьких творів та 900 фотографій, що ілюстрували життя УСС.
По закінченню Першої світової війни проживав у Празі. Там, у Карловому університеті здобув юридичну освіту, став доктором права. Паралельно навчався в студії пластичного мистецтва в І. Кулеця.
1919 – виставляється на етапній Виставці сучасного малярства Галицької України у Львові
1921 – член Стрілецької ради.
1923 – його ім’я виринає серед учасників мистецької виставки в Йозефівському таборі (Чехословаччина)
1927 – повертається до Львова, налагоджуючи взаємини з мистецькими колами та видавцями
1934 – працював редактором журналу «Українська ілюстрація» у Львові.
1937—1939 – займався ілюструванням стрілецьких видань і видань «Червоної Калини». Був видавцем «Червоної Калини» та редактором «Календаря-альманаха „Червоної Калини“». Приятель Пласту. Автор батальних композицій, пейзажів. Автор численних спогадів про УСС та статей на мистецькі теми.
1941–1943 – в роки німецької окупації Львова був директором галереї мистецтва
1942—1944 – голова Спілки праці українських образотворчих мистців у Львові. Співпрацював із військово-історичним відділом Військової управи Дивізії «Галичина».
У липні 1944 році виїхав зі Львова до Відня, а в 1945 — до Кракова, де його заарештував СМЕРШ і вивіз до Солікамська (Пермська область, Росія), де він помер 10 березня 1946 році.
1952 року знищено 17 олійних полотен Івана Іванця зі збірки Національного музею у Львові. Нині там зберігається одна його робота — «Незнаний стрілець» (1929).
