Бувбачив заглянув у «Дві Кімнати» Тараса Бичка в «Квартирі 35»

«Якщо житлова площа не перевищує 20 м2, для комфортного проживання із двома і більше дітьми у квартирі рекомендується встановити шафу Клайва Стейплза Льюїса…»
Ле Корбюзьє, 1965

#Бувбачив заглянув у «Дві Кімнати» Тараса Бичка в «Квартирі 35». На мою радість, відкриття виставки було коротким. Не дивно, бо сам проєкт не має значного соціального або концептуального навантаження. Адже це – своєрідний «фотощоденник» сім’ї Тараса, відзнятий у просторі двох кімнат. Тому його слід дивитись, а не слухати чи читати. Я ж спершу почитав. І саме тому «фотощоденник» пишу в лапках.

Фотопроект «Дві кімнати» Тараса Бичка
15 червня 2021 – 4 липня 2021
Арт-кав’ярня «Квартира 35» / Дзиґа

Згідно з анотацією, виставка покликана відтворити реалії життя, а також «історію дитинства, дорослішання та фантазій…». Автор намагається «проникнути» у дитячий світ і відобразити його у знімках. На перший погляд, це так, але в описі закралася невідповідність, про яку трохи згодом.

Цикл складається із чорно-білих світлин, кожна з яких оповідає окрему історію. Знімки приємно здивували своєю вигадливістю, різноманітністю планів і образів. У них присутній своєрідний «дитячий» гумор, який підкупає наївністю.

Та, як на мене, світлини практично повністю зосереджені на казковості, світі уявного. Вони якомога далі відводять погляд від повноти і суперечності справжнього життя дітей. Витіснення буденності призводить до відчутної постановочності фотографій, грою в «спогади», які є набагато цікавішими і яскравішими, ніж може бути насправді. Але ця фантазія не є дитячою, про що свідчить виразна нуарно-сюрреалістична естетика.

Окрім основної експозиції на виставці було презентовано однойменну книгу із повним циклом фотографій. Але цього разу не буду казати, що автор намагався «впихнути» більше, ніж дозволяє галерейний простір. Бо тут скоріше навпаки. Виставка призначена презентувати книгу, тому вона є основним експонатом.

У «Дві кімнати» домінують не змісти, а засоби. Їх мета – відкинути авторитарність раціонального, витіснити його грою в дитинство, хоч у виконанні дорослої людини ця наївна казка набула химерної нуарної атмосфери. Фото натякають на цілі сюжети, які навряд можна вибудувати в цілісну оповідь щоденника.

Тому за офіційною шкалою Бувбачив цей проєкт отримує вісім лисин Мішеля Фуко.

Текст і фото: Михайло Скоп

Слідкувати за оглядами Михайла Скопа можна на його сторінці buvbachyv в інстаграмі.