Арт-гуртовня: продажі через кооператив

Молоді художники намагаються зруйнувати традиційну галерейну модель. Все більше колекціонерів звертають увагу на Still House та купують роботи безпосередньо у групи. Цей “кооператив” існує вже восьмий рік і починає перетягувати ринок у свій бік.

У січні члени групи – серед учасників нема старших 30 років, – відкрили на Манхеттені галерею. У березні вони стали героями виставки “Перевіряючи грунт”. Пізніше роботи були представлені в лондонській галереї Zabludowicz Collection. Ще одна виставка учасника групи пройшла в квітні в Бельгії.

Still House важко назвати мистецьким об’єднанням. Це скоріше ділове товариство. Члени бруклінськой групи – художники Луїс Айснер, Айзек Брест, Джек Грір, Нік Дармстадтер, Захарій Зюскінд, Брендан Лінч, Ділан Лінч та Алекс Первайлер – не створюють спільних творчих проектів, проте ділять прибутки від продажів один одного.

За традиційною галерейною моделлю художник отримує 50% від прибутку, другу половину має продавець – галерея. Художники з Still House отримують 60% прибутку. Ще 30% йдуть в загальний фонд групи, з якого покриваються витрати на оренду приміщення під студію, резидентську програму, страховку, книги, зарплату працівників і виробничі аванси. Решта 10% отримує продавець (будь-який член групи має право здійснювати продажі).

Колекціонер Аніта Заблудовіч, вперше відвідала студію групи в 2013 році, говорить, що, якщо «група художників здатна підтримувати один одного так, що всі вони в результаті мають можливість створювати ті твори, які хочуть … і які хочуть колекціонери, не потребуючи при цьому в представництві галерей, це можна тільки вітати ».

Втім, у цієї альтернативної моделі є і свої критики. Де-факто Айзек Брест виступає в ролі дилера, саме він здійснює майже всі продажі. Він «вважає себе завзятливим, але на ділі перешкоджає розвитку художників через те, що йому не вистачає контексту, стосунків і елементарного досвіду в цій сфері», вважає куратор Мередіт Дерроу.

На думку арт-консультанта Хізер Флоу, в основі успішної моделі представництва лежать «не тільки транзакції і продажі». «Я не впевнена, що група здатна надати своїм членам відповідний рівень кураторської і критичної підтримки», – говорить вона.

Брест не звертає уваги на критику, посилаючись на те, що інтерес до групи настільки великий, що йому не доводиться шукати покупців. Ймовірно, цьому сприяють хороші зв’язки групи: батько Бреста – кінорежисер і колекціонер мистецтва Мартін Брест; батько Айснера – колишній директор компанії Geffen Ерік Айснер.

Текст Рейчел Корбетт
Знайдено на theartnewspaper.ru