Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth)
- 22 червня 1895, Старий Самбір — 1986, Краків
- Краківська академія мистецтв
- Роботи
Львівська скульпторка початку ХХ століття. Роботам Яніни Райхерт-Тот притаманні риси стилю ар-деко
Батько — Юзеф Райхерт, судовий радник у Львові. Мати — Антоніна Кіларська.
1907 – родина Райхертів з маленькою Яніною переїжджають до Львова, де майбутня скульпторка навчається у приватній гімназії ім. Словацького. Оселились у будинку на вулиці Курковій, 25 (тепер – вул. Лисенка), у кам’яниці, яка належала її дідусеві по лінії матері – знаному львівському окулісту і лікарю Йозефу Кіларському.
1914 – внаслідок Першої світової війни й окупації Львова російськими військами, родиною Райхерт вимушена була покинути Львів, і своє навчання Яніна завершувала у Брно, де й здала матуру (іспит зрілості)
1915-1918 – навчання у Львівській художньо-промисловій школі на відділі декоративної скульптури
1910-ті-1920-ті – робота в скульптурній майстерні Людвіка Тировича
1919 – Райхерт виграла дворічну стипендію Фонду Янушевських, призначену “на вдосконалення майстерності в скульптурі”. Однак відмовилася від неї на користь здобуття вищої освіти в Краківській Академії мистецтв.
1919—1921 – навчання у Краківській академії мистецтв у Константина Лащки
Яніна належала маленького кола жінок, які одними з перших отримали змогу навчатись у Краківській академії мистецтв. Відповідне рішення було ухвалено 1918 року і у 1919 році у Кракові уже навчалось 17 студенток. Серед них: Зофія Балтарович-Дзелінська, Софія Марсувна, Наталія Мілан, Ольга Невська, Романа Серезневська і власне Яніна Райхерт.
1919 – дебютувала на II Виставці Союзу польських мисткинь
1921 – повернення до Львова після навчання. Райхерт працювала вчителькою малюнка в жіночій гімназії сестер-назаретянок, потім – в Державній жіночій професійній школі, і зрештою – у Вищій школі домашнього господарства для жінок на Снопкові.
1920-ті-1930-ті – робота у власній майстерні на вулиці Курковій (нині – вул. Лисенка). Житловий будинок до 1939 року був родинною кам’яницею родини Райхертів.
1923—1925 – до творчої спадщини цього періоду належать декоративні голови на фасаді Лабораторного корпусу Механічного факультету Львівської політехніки на нинішній вулиці К. Устияновича
1927 – у львівському Промисловому музеї Товариством приятелів мистецтва організована виставка робіт львівських митців, зокрема, картин Івана Труша, Антонія Бартковського, графіки Леона Вичолковського, архітектурних проектів Йозефа Авіна і скульптурних робіт Яніни Райхерт (скульпторка представила 22 роботи: портрети, моделі фігур до проекту вівтарю собору Святої Марії Магдалени у Львові (автор проекту вівтаря – Мінкєвич), а також проект надгробка). Яніна вперше отримала чудові відгуки, а зароблені від продажу робіт з виставки гроші дозволити їй звільнитися з педагогічної роботи та здійснити подорож до Італії.
Відомі два надгробки на Личаківському кладовищі авторства Райхерт. Обидва замовлення датовані 1927 роком. У партнерстві з архітектором Вітольдом Равським Яніна Райхерт виконала надгробок на могилі студента Людвіга Ральського (поле 58). Юнак загинув під лавиною в квітні 1931 року в Славську. Скульптурна композиція виконана в стилі ар-деко. Менш відомою є скульптура, яку встановили над гробівцем родини Шайновських (35 поле). Це фігура жінки, з закритим обличчям, яка оплакує померлих.
1931-1935 – виготовлення скульптур для костелу Святої Єлизавети (Святої Ольги і Єлизавети), який збудували в 1904-1907 роках за проектом Теодора Тальовського. В 1930 році тимчасовий головний вівтар вирішили замінити на новий у стилі ар-деко. Його авторами були архітектори Людомил Дюркович, Юзеф Шостакевич та скульпторка Яніна Райхерт-Тот. До наших днів збереглися скульптури ангелів, св. Єлизавети, св. Станіслава, бл. Якова Стрепи (всі скульптури або частково знищили або, якщо навіть й відновили, то вони ледь нагадують оригінал).
1936 – вийшла заміж за скульптора Фридерика Тота (Fryderyk Toth).
1937 – після одруження перенесла майстерню у нову віллу на вул. Одровонжів 4 (нинішня назва — вул. Літня).
1924—1939 – працювала над численними замовленнями від Римо-католицької церкви. Внаслідок окупації Львова Радянським Союзом у 1939 році, монументальні проекти Марії Райхерт-Тот не було завершено.
1939 – Фредеріка Тота, як колишнього офіцера, заарештували, але попри це і він, і Яніна уникли виселення. Яніна і Фредерік вступаили до радянської Спілки художників.
1940 – почала працювати на щойноствореній Львівській кераміко-скульптурній фабриці (вул. Мучна, 32)
З радянського періоду відомі роботи Райхерт: скульптура Пушкіна, голова червоноармійця, портрет гуцулки, а також барельєфи на театрі Лесі Українки (або Занковецької), виконані в стилі реалізму. Деякі з них виставлялися в Москві на виставці “Ленін, Сталін, Україна”, а в 1940-1941 роках Райхерт також їздила до Москви у складі львівської делегації разом з Іваном Трушем.
1943 – Гестапо виселило Тотів з вілли на Одровонжів і конфіскувало майно, яке там було. Тоти повернулися в квартиру на Курковій. Фредерік Тот активно співпрацював з польським підпіллям у Львові, а після повернення до Львова радянської армії його вдруге був заарештували.
В березні 1946 року Тоти вирішили назавжди залишити Львів. Вони добиваються дозволу на вивезення своїх творчих робіт та обладнання майстерні. Разом з особистим майном все це зайняло піввагона товарного поїзда.
4 травня 1986 Яніна Райхерт-Тот подарувала 97 скульптур (власних і чоловіка Фридерика) владі Нового Сонча. Твори зберігаються в ратуші міста і досі не експонуються.
Померла 1986 року у Кракові.