Антоні Стефанович

Антоні Стефанович

  • 1858, с. Кадубівці (Чернівецька обл.) – 17 грудня 1929, Львів
  • Віденська академія мистецтв (1876 – 1879)
  • В історії мистецького Львова початку ХХ ст. Антоні Стефанович залишився відомим у двох «іпостасях»: художника (перш за все портретиста) і педагога

    1858 – народився на Буковині в с. Кадубівці (тепер Заставнівського району Чернівецької об.) в родині вірмен католицького обряду Каєтана та Емілії Стефановичів
    1876 – 1879 – здобуває художню освіту у Віденській академії мистецтв, під керівництвом К. Вурцінгера, К. Гріпенкерла і А. Ейзенменгера
    1883 – вперше приймає участь у виставці «Товариства шанувальників красних мистецтв» в Кракові
    1885 – розпочинає працю викладачем рисунку в Гімназії ім.Франца-Йосифа в Дрогобичі
    1886 – 12 липня з’являється на світ син Каєтан
    1887 – Антоні Стефановичу присвоєно титул професора
    1891-1892 – працює на посаді професора рисунку в державній гімназії в Дрогобичі та у Вищій Реальній школі в м. Станіславів
    1893 – розпочинає багаторічну працю у Вищій Реальній школі у Львові
    1893-1905 – Антоні Стефанович стає одним з членів, а згодом віцедиректором екзаменаційної комісії для вчителів народних шкіл у Львові

    Антоні Стефанович залишався вірним академічним традиціям, незважачи на всепоглинаючу хвилю мистецтва модерну, яка підхопила його сина – художника Каєтана Стефановича.

    1894- пише, ілюструє та видає у Львові підручник для вчителів «Наука рисунку з вільної руки»
    1895 – входить у склад комісії «ТРSР» у Львові. Товариство прихільників красних мистецтв знову очолив Владислав Лозинський, а до дирекції увійшли ще 14 осіб, серед яких з’явилися нові імена, зокрема художник Антоні Стефанович
    1898 – пише, ілюструє та видає у Львові другий підручник для вчителів «Наука елементарного рисунку з натури, заснованого на законах перспективи»
    1900 – разом з Т. Попелем, А. Августиновичем, З. Розвадовським та Е. Пітчем приймає участь у розписах плафону Оперного театру у Львові (його авторству належить алегорична фігура «Ілюзія»)
    1902 – залишається членом Крайової шкільної ради Галичини та інспектором художньо-промислових шкіл
    1906-1914 – Антоні Стефанович працює на посаді головного інспектора з мистецьких питань у професійних художньо-промислових школах Австрії
    1914 – емігрує зі Львова, після окупації Галичини внаслідок вибуху Першої світової війни
    1914-1915 – з найближчою родиною проживає в м. Бяла (сучасна назва – м. Бєльсько-Бяла, Польща)
    1918 – Стефановичі повертаються до Львова
    1920-ті – Антоні Стефанович є консультантом митрополії львівського вірменсько-католицького осередку в справах мистецьких, серед яких – реставрація вірменської церкви у Львові
    1924 – офіційно припиняє педагогічну діяльність в зв’язку із виходом на пенсію
    1929 – 17 грудня, у віці 71 року, Антоні Стефанович помирає у Львові. Похований в родинному гробівці Стефановичів на Личаківському цвинтарі.

  • Роботи
  • Антоні Стефанович. Чоловік, що спить, 1882Антоні Стефанович. Молода жінка, 1883Антоні Стефанович. Портрет батька, 1886Антоні Стефанович. Генрик Родаковський, 1880-тіАнтоні Стефанович. Голова хлопчика, 1886Антоні Стефанович. Портрет молодої жінки, 1902Антоні Стефанович. Портрет сина, 1907Антоні Стефанович. Жіночий портрет, 1907Антоні Стефанович. Автопортрет, 1908Антоні Стефанович. Портрет доньки художника, 1909Антоні Стефанович. Портрет жінкиАнтоні Стефанович. Портрет матері художника, 1911Антоні Стефанович. Чоловічий портрет, 1912Антоні Стефанович. Портрет бабусі художника, 1913Антоні Стефанович. Автопортрет, 1927

Сторінку створено за матеріалами видання – Науковий каталог виставки / Львівська національна галерея мистецтв. – Львів: Колір ПРО, 2013. – 76 с.: іл.

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх