Іван Марчук

Іван Марчук share

  • 12 травня 1936, с. Москаліївка (нині Тернопільська обл.)
  • Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва ім. І.Трауш , відділ декоративного розпису (1951-1956)
  • Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, керамічний факультет (1965)
  • Педагоги: Карло Звіринський, Роман Сельський, Данило Довбошинський.

    Є засновником «пльонтанізму» (таку назву жартома Іван Марчук дав своєму стилю — від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток)

    1950 – переїзд до Львова
    1965-1968 – переїжджає до Києва і працює художником в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР
    1968-1980 – художник Творчо-виробничої майстерні об’єднання «Художник»
    1979 – перша офіційна персональна виставка у Москві (зал на вул. Малій Грузинській).
    1980 – 1989 – не маючи офіційного визнання і не прийнятий до Спілки художників, робить виставки в різних установах та організаціях, як, приміром, у відділі мистецтв Національної бібліотеки АН України. Набуває слави як неформальний лідер мистецького українського андеґраунду.
    1989 – емігрує до Австралії, потім живе в Канаді і США. Широке визнання митця за кордоном привело до прийняття його до Спілки художників СРСР, але… без його відома.
    1990 – Марчук відвідує Україну й відбувається його перша офіційна виставка саме в Києві – у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині – Національний художній музей України)
    1996 – отримує звання заслуженого художника України.
    1997 – лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка.
    2001 – Марчук остаточно повертається в Україну
    2006 – Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня.
    2007 – потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph

    Митець ділить свою творчість на 10 періодів: «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Біла планета 1», «Біла планета 2», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у безмежність».

    Твори кожного періоду відрізняються за стилем та малярською манерою. Замість мазка він винайшов спосіб нанесення найтонших цівок кольору, що створює мереживо, завдяки якому досягає світіння й відтінків кольорів
  • Роботи
  • Іван Марчук. Пейзаж зі снопами, 1960-і Іван Марчук. Абстрактна композиція, 1970-іІван Марчук. Місячні квіти, 1976Іван Марчук. Композиція, 1978Іван Марчук. Спогади дитинства, 1979 Іван Марчук. Перед дощем, 1983Іван Марчук. Пробудження, 1992Іван Марчук. У колі образів моїх, 1995Іван Марчук. Звуки органа, 1996Іван Марчук. Абстрактна композиція #367, 1995Іван Марчук. Композиція, 2004Іван Марчук. Птахи у вирій полетіли, 2007

Сторінка на Вікіпедії

Інші профілі

Володимир Лобода

Володимир Лобода

Маляр, графік, скульптор і поет. Представник андеґраунду кінця 1960 — початку 1990-х років. У мистецький практиці Володимир Лобода спирається на традиції постмодернізму

Людвиґ Ліллє

Людвиґ Ліллє

Живописець, графік, мистецтвознавець. У живописній практиці спочатку тяжів до експресіонізму, застосовував деформації, різкі кон­­трасти, ґротеск; потім творив у дусі кубізму, абстракціонізму, мав період тяжіння до сюрреалізму