Юрій Штайда

Перформер, комедіант і музикант із Харкова. Музичні твори реалізує у стилі, який позначив як post lounge, використовує диктофон та аналоговий синтезатор Vermona. Митець також реалізує себе в театрально-музичних проєктах як актор і музикант. У Харкові працював у театрі «Публіцист».

З 2004 року — актор театру-студії «Публіцист».
2009—2012 – навчання в Харківському національному університеті мистецтв ім. Котляревського за спеціальністю «режисер театру ляльок та анімації»
2013 – почав працювати з мистецтвом перфомансу на Симпозіумі ленд-арту «Міфогенез» (Вінницька область)
2014 – учасник 7-й фестивалю «Non Stop Media» (Харків)
2015, 2016, 2017, 2018 – учасник «Школи перфомансу» в рамках «Тижня актуального мистецтва» (Львів)
2017 – перфоманс «Розпакування», «ЄрміловЦентр» (Харків)
2018 – вистава «Вказані дії», фестиваль «Слобода Культ» (Ужгород)
2022 – учасник триєнале «Українських Зріз» (Каунас)

2022 – акція «Відкритий сеанс №4» представлена глядачам під час програми «Навігація» у просторі Jam Factory Art Center.

Відкритий сеанс №4 (акція)
Починаючи з 2014 року, митець «колекціонує» на своєму тілі роботи чи фрагменти робіт українських митців у формі татуювань. Процес створення татуювання завжди публічний і проходить як акція-сеанс. У грудні 2022-го художник ініціював «Відкритий сеанс №4» — як переосмислення свого першого тату, створеного в рамках проєкту Відкритої групи «Автобіографія».
«Моя автобіографія була набита на тілі російською мовою. Тож вважаю, настав час, щоб це виправити», — коментує автор. Відкинувши ідею прямого перекладу тексту українською, митець зупиняється на думці, що треба йти іншим шляхом:
«Неможливо перекласти іншою мовою своє минуле життя. Бо це вже сталося. Моя власна історія минулого назавжди залишиться російськомовною. Це правда життя. Найголовніше, що зараз і в майбутньому моє життя буде українським. І в цьому я впевнений».
Автор вирішує використовувати текст автобіографії як просто матеріал, на який наносить графічний твір. Цей малюнок, зовсім не пов’язаний зі змістом автобіографії, контрастує також і візуальною мовою — легкі лінії образу дівчини на машинописному шрифті. Конфлікт між концептуальним та фігуративним, між минулим і майбутнім. «Це наче малюнок на сторінці у книжці, яку вже багато разів прочитав, знаєш напам’ять і навряд чи будеш повертатися до її читання».