Владислава Ґостинська (Władysława Gostyńska)

Для творчості Владислави Ґостинської властиві реалізм, увага до деталей, у портретах – глибока психологічна характеристика. Від початкку 20 ст. зверталася до імпресіонізму й символізму

1880-1883 – навчання у Львівській художньо-промисловій школі, викладач – Т. Вишньовецький
1884-1886 – Віденьська Художньо-промислова школа, майстерня Станіслава Романа Левандовського
1886 – працювала у Львові, викладала рисунок в жіночій учительській семінарії
від 1886 – учасниця львівських мистецьких виставок
1894 – експонувала книжкову шафу, оздоблему рільбленими та живописними орнаментами, стилізованими мотивами гуцульських керамічних виробів О. Бахметюка на Загальній крайовій виставці

Виконувала у тонованому під бронзу гіпсі, теракоті і бронзі портретні погруддя, плакети та медальйони відомих львів’ян (зокрема «Ф. Боберська», 1889; «С. Невядомський», 1891; «Е. Лозинський», 1900). У 1889 виконала бронзовий портретний медальйон для пам’ятника Ф. Боберської (автор С.-Р. Левандовський) у львівському костелі кармелітів св. Михаїла. Портретні погруддя трактувала як композиції побутового жанру: «Чернець», «Італійка» (обидві – 1886), «Старець» (1887), «Пустун» (1894).

Різьбила також твори на історичну тему. Скульптура «Іван Богун» (1888), інспірована романами Г. Сенкевича, представляла енергійно виліплену постать молодого українського козака. Роботи зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв та в історичному музеї.