У Львові триває оцифрування давніх писанок

Найдавніші писанки в колекції, що налічує майже 13 000 предметів, походять з Опілля (1882 р.), Гуцульщини (1890 р.), Поділля (1891 р.) та Волині (1894 р.). Збірку почав формувати Музей Наукового товариства ім. Шевченка, перший на Галичині український музей, з нагоди заснування у 1895 році.

Досі до цих раритетних пам’яток мали доступ лише окремі дослідники та музейні працівники. Тож сьогодні команда проєкту активно опрацьовує матеріали та готує їх для публікації на майбутньому вебресурсі. Уже вдалось оцифрувати 35 писанок, які згодом з’являться у вигляді 3D-моделей. Це пам’ятки з Бойківщини, Буковини, Волині, Гуцульщини, Лемківщини, Надсяння, Опілля, Поділля, Покуття, Середнього Подніпров’я (Київщини), Сокальщини, Холмщини.

Експертка Роксолана Разінкова розповідає про особливості оцифрування:
«Найскладнішим було створити систему, у якій можна якісно відфотографувати писанку. Оскільки ця пам’ятка не є статичною, як звичайний предмет, ми вигадали спосіб “підтримати” її, щоб зафіксувати кадри з різних ракурсів і відповідно охопити всі деталі орнаменту. Довелось майструвати саморобний агрегат, який би не доторкався до писанки, наскільки це можливо. Ми провели багато експериментів з різними підставками до того, як знайшли ідеальне рішення».

Протягом серпня тривала фотофіксація, а нині — робота над редагуванням й оптимізацією світлин 265 писанок. Для кожної пам’ятки передбачено не менше чотирьох різних зображень, зокрема два композиційних фото з писанками того ж етнографічного регіону. Керівник проєкту — заступник директора з наукової роботи Інституту народознавства НАН України та кандидат мистецтвознавства Андрій Клімашевський. За інтерактивний сайт відповідає Олекса Піджарий. Проєкт «Українська писанка в європейському культурному просторі» підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.

Музей етнографії та художнього промислу (МЕХП) Інституту народознавства НАН України за кількістю і якістю пам’яток входить до десятки найбільших музеїв України. Він володіє найбільшою на території нашої держави та найрізноманітнішою за складом колекцією творів декоративно-прикладного мистецтва Європи. Інституцію заснували 1951 року шляхом об’єднання Державного етнографічного музею, утвореного на основі етнографічної збірки Музею НТШ, та Міського промислового музею.