Тирс Венгринович

Малюючи ікони у сучасному стилі, звертався до традицій українського іконопису. Спеціалізувався на екслібрисах і створив їх понад 600. Авторству Тирса Венгриновича належить художня документація церковного будівництва Лемківщини і Надсяння

Батько Тирса — греко-католицький священик о. Стефан Венгринович, – започаткував у родині традицію називати дітей візантійсько-руськими іменами. Зростав майбутній художник у Сяніку. Коли проявились художні здібності, батько відвів Тирса до свого друга, учителя малювання в гімназії Лева Ґеца. Перший вчитель малювання розгледів талант Тирса і пізніше допоміг вступити до Краківської академії мистецтв.

Під час війни Тирс навчався в українській гімназії в Ярославі.
1942 – учасник виставки у Львові
1944 – після закінчення навчання Тирса відправили на примусові роботи. Його прийняли в будівельну компанію, до кінця війни він копав протитанкові рови коло Ченстохови, біля Кракова і в Чехії.

Отримавши свободу, він попрямував у своє рідне місто Сянік, але не залишився там надовго: батька переселили, брат емігрував до Австралії, мати вирішила супроводжувати його на засланні. Взявши участь у першій повоєнній художній виставці, Тирс відправився до Кракова.

1945-1952 – навчання у Краківській академії мистецтв (викладачі: А. Марчинський, Анджей Пронашко, А. Юркевич). Через українське походження Тирса Венгриновича неохоче прийняла Академія, зі вступом допоміг Лев Ґец.

Впродовж 23 років Тирс Венгринович працював у відділі археології Малопольщі Польської академії наук у Кракові, документував у рисунку археологічні розкопки. Під час розкопків, що проводилися в селі Івановиці, він пригледів земельну ділянку. Щоб втілити мрію про власний будинок, поїхав у США на запрошення українських еміґрантів: займався графікою, живописом, виставляв роботи, щоб зібрати гроші для початку будівництва. Після повернення відмовився від посади керівника графічної майстерні відділу археології Малопольщі, але заощаджень на будинок не вистачило, тож він знову поїхав за океан на заробітки.

1970, 1972, 1974 – виконав обкладинки для „Українського Календаря”,

Твори експонувалися у Польщі, Великій Британії, Угорщині, Німеччині, Австрії, Бельгії, США, Канаді, Україні; зберігаються у музеях Польщі та України.