Ципріан Годебський 

У Львові Ципріан Годебський отримав державне замовлення на оздоблення монументального Дому військових інвалідів. Там же поблизу Дому інвалідів влаштував свою майстерню

1853-1858 – навчання в майстерні Франсуа Жуффруа. Як практикант брав участь у реставрації скульптур Лувру (виконував рисунки та каменярські роботи). Викладав рисунок у міських школах, зокрема у батіньольській.
1857 – дебютував у Паризькому салоні.

1858 – прибув до Львова, де його батько обійняв посаду кустоша (опікуна бібліотечної збірки) львівського Оссолінеуму. Ципріан Годебський здобув протекцію в намісника Агенора Голуховського. Завдяки йому отримав державне замовлення на оздоблення монументального Дому військових інвалідів. Там же поблизу Дому інвалідів влаштував свою майстерню. Для узгодження деталей скульптурної декорації виїздив до Відня, після чого запросив з Парижа кількох каменярів для допомоги, серед них зокрема Абеля Марію Пер’є. У Львові також працював портретистом.

1863 – протягом березня-травня перебував у львівській в’язниці за симпатії до Січневого повстання. Після звільнення виїхав до Відня. Звідти до Парижа
1864,1866 – учасник паризького Салону

Потім проживав у Брюсселі, де декорував дім віолончеліста Франсуа Серве. Там же одружився (ймовірно 1866) із Софією Серве. Згодом переїхав до містечка Галле.

1872 – перебував у Варшаві у зв’язку із встановленням пам’ятника Шопену (безрезультатно). Того ж року отримав пропозицію очолити кафедру скульптури Веймарської академії мистецтв, однак пропозицію не прийняв, натомість перебрався до Санкт-Петерурга, де став членом і професором академії мистецтв. Був також членом академій в Вольтерра і Урбіно. У Петербурзі померла перша дружина. Одружився вдруге зі скульпторкою Матильдою Розен.

1874 – побував у Лондоні
1875 – переїхав до Варшави. Того ж року організував у магістраті Варшави персональну виставку 16 скульптур.

Входив до комітету, який займався організацією ретроспективного відділу Галицької крайової виставки у Львові 1894 року. Приїздив до Львова у 1888, 1894, 1900, 1901, 1905 роках, де виконував різноманітні замовлення.

1899 – став офіцером Почесного легіону. Почесний громадянин Каррари, де збудував притулок для працівників, які працювали на кам’яних кар’єрах. Там же спільно з бароном Нойверкерке розробляв власний кар’єр.