Світлана Кошелєва

Мисткиня родом із міста Хрустальний, що на Луганщині (до 2016 року Красний Луч). У 2014-му, коли почалася війна Росії проти України, перевелася з Луганського коледжу мистецтв до Харківського художнього училища, потім навчалась у Харківській державній академії дизайну і мистецтв. Працює з графікою, фотографією, перформансом та ленд-артом. Художниці важливо давати глядачеві свободу для власної інтерпретації та рефлексії, не обмежуючи його директивним окресленням теми творів.

2012-2014 – навчання у Луганському коледжі культури та мистецтва
2014-2016 – навчання у Харківському художньому училищі (молодший спеціаліст)
2016-2019 – навчання у Харківській Державній академії дизайну та мистецтва (бакалавр)
2016-2017 – школа перформансу «Лабораторія неспрямованих дій», куратори Костянтин Зоркін, Сандро Гарібашвілі, Юра Штайда
2017 – учасниця виставки New wave exhibition, Львів, Україна
2017, 2018 – учасниця лендарт фестивалю Mithogegesis (Вінниця)
2017,2018, 2021 – учасниця лендарт симпозіума «Могриця: простір покордоння» (Могриця)
2018 – учасниця фестивалю The most fest у рамках проекту «Метамісто: Схід» (Костянтинівка)
2018 – школа перформансу у Львові, куратор групи Бартоломе Феррандо
2022 – артрезеденція MOKS, Mooste, Естонія
2022 – учасниця програми «Навігація» у просторі Jam Factory Art Center, в рамках програми Світлана Кошелєва створила настільну гру та зін «3-70-34»

3-70-34
настільна гра, зін
Робота почалась як графічна серія влітку 2021 року, коли мисткиня, цікавлячись історією свого регіону, робила текстовий опис образів та малюнки рідного міста, порівнювала його образи за різних історичних періодів із власними спогадами. Поступово, помічаючи взаємозв’язки між малюнками та записами, художниця збирає їх в історію і створює два зіни: текстовий та візуальний. Згодом на основі візуальної частини з’являється настільна гра «Квіти пам’яті» як складова проєкту 3-70-34.
Гра була презентована як подія в часі програми «Навігація» у просторі Jam Factory Art Center: учасникам, учасницям було запропоновано 34 карти з різними графічними зображеннями, об’єднаними однією візуальною мовою, деякі елементи зображень повторювалися. Один за одним гравці викладали свої карти на стіл, пробуючи продовжити образ та історію іншого. Розповіді виходили стрімкі, дещо апокаліптичні, іноді вдавалося розвинути дві та більше сюжетних ліній одночасно.