Стефанія Шабатура

Стефанія Шабатура

  • 5 листопада 1938, с. Іване-Золоте (Тернопільська обл.) — 17 грудня 2014, Львів
  • Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
  • Художниця-килимарка. Стефанія Шабатура працювала дизайнеркою в текстильній промисловості: проектувала і ткала гобелени. Була учасницею Української Гельсінської групи, багаторічна політична ув’язнена радянських часів

    Батько Стефанії Шабатури загинув на війні. Мати Анна — знана народна художниця і майстриня.

    1961 – закінчила Львівське художнє училище
    1967 – закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
    1969 – Членкиня Спілки художників України
    Працювала художницею в текстильній промисловості. Проєктувала і ткала гобелени й брала участь у численних виставках, зокрема в Республіканській виставці-ярмарку 1971 в Києві.

    У 1960–х роках Стефанія Шабатура брала активну участь у роботі львівського Клубу творчої молоді “Пролісок”, а також виготовленні та розповсюдженні самвидаву.

    1970 – разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист Валентина Мороза і добивалася дозволу бути присутньою на його суді. Була членкинею Української Гельсінської групи, співавторкою листів і звернень до міжнародних і радянських організацій
    12 січня 1972 — ув’язнена під час так званого «Великого покосу» — масових арештів української інтелігенції; КДБ заарештував Стефанію Шабатуру за підозрою в «антирадянській діяльності» (разом з Іриною Калинець, Михайлом Осадчим, В’ячеславом Чорноволом). Зокрема їй інкримінували, розповсюдження самвидавних збірок «Веселий цвинтар» Василя Стуса, «Крик з могили» Миколи Холодного, статті Валентина Мороза «Серед снігів». Під час слідства перебувала у сумнозвісному слідчому ізоляторі Управління КГБ у Львівській області, широко відомому в народі як «тюрма на Лонцького».
    5 березня 1972 року — на засіданні правління Львівської організації Спілки художників України Стефанію Шабатуру виключили зі СХУ
    1972 – художницю засудили у Львові за «антирадянську агітацію і пропаганду» за статтею 62 частини 1 КК УРСР на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі ч. 3—4 (Мордовська АРСР), на засланні — в селі Макушино Курганської області. Брала активну участь у протестних акціях в’язнів.
    2 грудня 1979 року закінчився термін заслання Стефанії Шабатури і вона повернулася в Україну. Мешкала у Львові під адміністративним наглядом. У кінці 1980-х років була активісткою Львівських організацій «Меморіалу» та Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої УГКЦ.
    З 1991 – голова Марійського товариства милосердя
    1990–1995 – депутатка І демократичного скликання Львівської міської ради. За участі Стефанії Шабатури відбулось урочисте підняття українського прапору над львівською Ратушею
    1999 – нагороджена Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Указом Президента України від 8.11.2006 нагороджена орденом «За мужність» І ступеня

  • Роботи
  • Стефанія Шабатура. ДовбушСтефанія Шабатура. На купалаСтефанія ШабатураСтефанія ШабатураСтефанія ШабатураСтефанія ШабатураСтефанія Шабатура. Ватра, 1970; гобеленСтефанія Шабатура. Кассандра. Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе, 1971; гобеленСтефанія Шабатура. Іван Котляревський; гобеленСтефанія Шабатура. Давид Гурамішвілі; гобеленСтефанія Шабатура. Лілії, також ув'язнені, 1975; акварель

Джерела:
Ірина Єзерська. Спогад про несподівану зустріч у Львові — пам’яті Стефанії Шабатури

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх