Роман Турин

2 вересня, 1900, м. Снятин — 29 серпня, 1979, м. Львів
Краківська академія мистецтв (1921 — 1925)

Український живописець, портретист. Роман Турин збирав і популяризував твори Никифора Дровняка. Знімав документальне кіно

1906 – переїхав у місто Тернопіль
1921 – закінчив у Тернополі класичну гімназію
1921 – 1925 – навчався у Краківській академії мистецтв (В. Яроцького і Ю. Панкевича)

1925 – 1927 – навчався в Парижі фотографії і кінорежисури. Вчився у фотомитця і кінооператора світової слави Моріса Табара, представника фотографії “нового бачення” – сюрреалізму. Водночас практикувався у студії «Тобіс-Клянґ-Фільм», де став асистентом кращих європейських режисерів. Зокрема, асистував під час зйомок фільму Napoleon (1927), комедії La Femme en homme (1931) та інших. Відтак працював самостійно у невеличких студіях, спеціалізуючись на короткометражних стрічках. Захоплювався авангарним кіно Рене Клера, Георга-Вільгельма Пабста та Віктора Тріваса.

На початку 1930-х рр. Роман Турин повернувся з Парижа і привіз зі собою кінокамеру, відтак разом із іншим львів’янином Станіславом Липинським почав знімати мандрівки в гори та сплави на байдарках художників, графіків і скульпторів «Артесу» річками рідного краю. Так з’явилися фільми «На високій полонині» та «Стиром і Піною». Третя стрічка — «Хлоп іде до міста» — була розрахована на глядачів, котрі шукали автентичності, і зображувала місто очима простого селянина та його безпорадність у чужому середовищі.

Ці кінороботи — майже репортажі, у них Роман Турин найбільше прагнув передати дійсність, зберегти автентичність середовища без естетичних прикрас, остерігався, як сам казав, «всякого формального смакування». Персонажами його стрічок були не професійні актори, а пересічні люди, котрих шукав на вулиці та переконував позувати перед об’єктивом. Його фільми знімали відомі тогочасні польські кіноаматори Адам Ленкевич і Станіслав Липинський.

Наприкінці 1930-х рр. українська фотореклама у Львові перебувала у зародковому стані, однак Роман Турин, побачивши стрімкий розвиток кооперації у краї, з особливим завзяттям узявся за розвиток цієї маловідомої галузі. Він виконав низку промислово-торговельних і мистецьких рекламних творів із використанням фотомонтажу.

1939 – працював у Тернополі, потім — у місті Львів: науковий співробітник Музею українського мистецтва, згодом — голова обласної організації Спілки художників УРСР

Співзасновник і протягом 25 років — директор дитячої художньої школи.

Турин збирав і популяризував твори Никифора Дровняка з Криниці. Автор документальних фільмів — «Гуцульські фрагменти» та про спортивне життя Західній України (1933 — 1935).