Роман Безпалків

15 квітня 1938, Глушин – 19 листопада 2009, Львів
Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва

У живописних творах Романа Безпалківа поєднанюється психологічна глибина з лаконізмом вираження, у тематичних композиціях – алегоричний підтекст. Поважне місце у творчості художника посідає жанр портрету (історичних постатей, культурних діячів і діячок, сучасників).

1956-1962 – навчання на фармацевтичному факультеті Львівського державного медичного інституту. Три роки працював за фахом у містечку Скала-Подільська, що на Тернопільщині.
1962-1971 – навчання у Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва. Педагогами за фахом були Роман Сельський, Карло Звіринський, Володимир Черкасов.
1967–70 – художник-монументаліст Художньо-виробничого комбінату СХУ
Від 1970 року працював викладачем живопису у Львівському коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша.

1988 – член Національної спілки художників України
1998 – заслужений діяч мистецтв України

Персональні виставки – у Львові (1980, 1988, 1998), Тернополі (1983), Івано-Франківську (1984) та Києві (1981, 1990). Твори зберігаються у Тернопільській картинній галереї, Івано-Франківському художньому музей, Національному музеї у Львові.

Чоловік художниці-керамістки Ольги Безпалків.

Помер після тривалої хвороби 19 листопада 2009 року. Похований на Личаківському цвинтарі (поле 78).

Роботи

Інші профілі

Антон Ткаченко

Антон Ткаченко досліджує тему особистої пам’яті та пам’яті міста, велику увагу у своїх проєктах приділяє архітектурі й організації простору. Митець працює зі знайденими об’єктами та вторинно використаними матеріалами, як-от скло, тканина, фотографії, афіші, тексти, плани виставкових приміщень, документації виставок, пам’ятні речі

Віталій Матухно

Куратор та митець із Лисичанська. Працює з аналоговою і цифровою фотографією, цифровим колажем, експериментальною музикою. Основні теми робіт: дослідження постіндустріального пейзажу Луганщини й Донеччини та процесу деіндустріалізації загалом. Працює зі зникаючою пам’яттю та робить спроби її зберегти, рефлексує про свій досвід життя у «вмираючому» місті

Марія Богомолова

Важливою складовою мистецької практики Марії Богомолової є дослідження матеріалів, що стають невіддільною частиною її графічних робіт. Більшість із них — це рослини, тканина й те, що винайдено у поєднанні людської праці та природних ресурсів. Матеріал стає активним учасником роботи та формує новий контекст розуміння твору