Роберт Лісовський (Robert Lisowskyj)

29 грудня 1893, Кам’янське (Дніпропетровська обл.)- 28 грудня 1982, Женева (Швейцарія)
Київське художнє училище (1917)
Українська державна академія мистецтв (1920)

Роберт Лісовський – художник-графік, дизайнер, громадський діяч. Учень та послідовник Михайла Бойчука та Георгія Нарбута

1906 – навчання у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М.В. Гоголя
1913 – вперше малярські та графічні роботи Лісовського представлені на виставці у м. Ніжині, а також на показі групи молодих мистців «Перстень» у Києві
1914 – експонувалися на виставці «Товариства художників-киян»
до 1917 – навчання в Київському художньому училищі

Оформляв книги у київських видавництвах «Сяйво», пізніше «Ґрунт», «Вернигора», «Флямінго». Співпрацював з «Молодим театром» Леся Курбаса, а також з модерністським угрупуванням «Музаґет»

жовтень 1917 – травень 1920 – навчання в Українській державній академії мистецтв, спочатку у відділі монументального мистецтва Михайла Бойчука, а потім у графічному відділі, очолюваному Георгієм Нарбутом. Працював у національному неостилі, фундаторами якого були Нарбут та Василь Кричевський.

1920 – заарештований більшовиками, як представник студентської ради академії, і декілька місяців перебував в тюрмі. Після другого арешту утік з-під конвою і перебрався через кордон у Польщу
1921–1923 – жив у Варшаві, де працював над проектуванням державних грошових знаків (одна монета запроектована ним увійшла в офіційний обіг)

Зважаючи на біографію та зміст мистецьків творів Роберта Лісовського виділяються наступні періоди його творчості: дитинство і навчання у миргородській мистецько-промисловій школі ім. М. Гоголя (1893–1908), київський (1910–1921), львівський (1922–1927), празький (1929–1945) та лондонський (1950 – кінець 1970-х). (Яців, 2015)

1923 – переїзд до Львова, належав до Гуртка діячів українського мистецтва, був обраний скарбником цього гуртка
1923–1927 – став автором низки різножанрових творів графіки і прикладного мистецтва. Розмальовував церкви у різних місцевостях Галичини та документував старовинні ікони
У середині 1920х викладав рисунок і малярство у львівській учительській семінарії.
1927 – отримав стипендію Українського наукового інституту (УНІ) в Берліні і два роки навчався в берлінській Державній вищій мистецькій школі (Staatliche Hochschule für bildende Künste)
1929 – отримав диплом за спеціальностями «декоративне мистецтво», «шрифт і техніка книжкової графіки», «книгодрук», «друк на камені і міді», «рисунок»
1929 – став керівником графічного відділу Української студії пластичного мистецтва у Празі, в якій працював до 1945.

Після закінчення Другої світової війни виїхав в Італію, певний час мешкав у Римі.
У грудні 1951 переїхав у Велику Британію (Лондон), де прожив майже 25 років. У серпні 1976 переїхав у Женеву, до родини доньки Зої Нижанківської, де прожив останні роки життя.

1993 – виставка у Львові, присвячена 100-річчю з дня народження художника, актуалізує ім’я художника на початку 1990-х