Петро Старух
- 25 серпня 1961, с. Шершенівка (Тернопільська обл.)
- Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва
- Роботи
Петро Старух у скульптурі вигадує власні міфи, а потім їх втілює в дереві, бронзі чи камені. Для львівських експериментів із відео початку 1990-х стало типовим створення відеодокументації перформансу. У цьому жанрі працював і Петро Старух
1989 – Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва
1989 – член НСХУ
1990 – Групова виставка (Бабак, Москалюк, Демцю, Старух), Музей українського мистецтва, Львів;
1990 – виставка Клубу Українських митців, Львівська картинна галерея, Львів;
1991 – Міжнародна виставка творів сучасного мистецтва «II Бієналє «Імпреза», Івано-Франківський обласний музей художнього мистецтво, Івано-Франківськ;
1991 – Міжнародний симпозіумі по скульптурі, зал Спілки Художників Латвії, Юрмала, Латвія;
1992 – Постановка поезоопери «Крайслер імперіал», Львівський театр опери та балету, Львів (сценографія)
1992 – Перформанс «Спалення страху», Музей українського мистецтва, Львів
1992 – Виставка «Exclusive», Музей українського мистецтва, Львів;
1993 – Цинкова хроніка
1993 – Міжнародна акція-перфоменс «Der Winter kaput», с. Оброшино, Львів, Київ, Париж, Лондон, Нью-Йорк, Токіо;
Це була акція, на якій художник Петро Старух (а з ним і поети «Бу-Ба-Бу») «написав» на снігові гуашшю «першу міжконтинентальну виставку» «Der Winter Kaput»: перформер («жрець») у сріблястому костюмі тоді наносив фарбу на сніг звивистими смугами, а довершити роботу мала весняна погода, коли хмарка підфарбованої вологи – колишнього снігу – полетіла би кудись далеко, можливо, що й за кордон. Це тільки одна з тогочасних акцій, у яких митцям дивовижно вдавалося поєднувати ритуальні дійства з вагомим філософським і містичним підтекстом із увагою до цілком конкретних фізичних властивостей середовища в котрих і з котрими випадало працювати. Інший львівський художник 1990-х Влодко Кауфман колись прокоментував це так: «Найблискучішим зверненням до непроявленого є природний об’єкт, позбавлений мінімального втручання іззовні (крім концентрації на ньому уваги)». Усі ці слова й дії дають уявлення про два важливі орієнтири. Це, з одного боку, споглядання, «концентрація уваги» на предметах довкілля; з іншого — усвідомлення того, що людина бере участь у житті світу як частина величезного організму, визначена цим життям і сама визначає його, намагається вийти поза нього і повсякчас шукає оптимального контакту з ним (а насправді, наприклад, просто ступає по снігу). [1]
1993 – Акція-перформанс «Манна», Львівський академічний духовний театр «Воскресіння», Львів;
1993 – Міжнародна виставка «Бієнале «Імпреза», перфоменс «Присутня відсутність непрочитаного», галерея «S-об’єкт», Івано-Франківськ;
1995 – Акція-перформанс «Листи до неба», с. Оброшино;
1995 – Виставка «7 х 7», Львівська картинна галерея, Львів;
1995 – перформанс «1» акція», галерея «Інко-Арт», Київ;
1996 – Виставка експеримент – А. Тимчишин, П. Старух, С. Бекет «Пізній вечір у майбутньому», за мотивами «Остання стрічка Среча», Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса, Львів (сценографія)
1997 – виставка «Цинкова хроніка», культурно-мистецький центр «Дзиґа», Львів;
1996 – Проект «Найтихіший голос» (інсталяція) в рамках фестивалю «Мандрівна академія музики», Одеса;
1998 – Виставка «Терра», галерея «Ґердан», Львів;
1998 – Спільна акція Мао-Мао (Китай) і П. Старуха «Прочитання тексту Ш», культурно-мистецький центр «Дзиґа», Львів;
2000 – професор кафедри дизайну Академії мистецтв
З 2005 року працює викладачем кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України.
2009 – Перформанс «Війна», Культурно-мистецький центр «Львівський Палац мистецтв», Львів;
2009 – Виставка «Кохання смарагдових коників», галерея «Зелена Канапа», Львів;
2010 – Роман-проза «Кохання смарагдових коників», Львів 2010.
2016 – Виставка «Топонімічність», культурно-мистецький центр «Дзиґа», Львів.
