Олег Мінько

Олег Мінько вважається одним із найкращих сучасних художників України. Як художник і викладач є представником львівської мистецької школи

Педагоги з фаху: Роман Сельський та Карло Звіринський.

1952-1956 – навчання в Макіївському металургійному технікумі
1959-1965 – навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва
1962 – вперше представив роботи на художніх виставках
1965 – майстер ткацького цеху Львівського художньо-виробничого
комбінату
1970 – член Спілки художників України
1970-1971 – керівник ткацького цеху Львівського художньо-виробничого комбінату
1971-1982 – художник монументального цеху Львівського художньо-виробничого комбінату
1979 – вперше взяв участь у міжнародних виставках
1981 – «Виставка трьох». У Львівській картинній галереї відбулась експозиція відомих львівських живописців Олега Мінька, Зеновія Флінти та Любомира Медвідя. Після успіху виставки у Львові, у Києві, Вільнюсі та Москві, всім трьом авторам присвоєно звання «Заслужений художник України».
1982 – старший викладач кафедри художнього текстилю ЛДІПДМ
1987 – звання Заслужений художник України
1988 – перша персональна виставка творів (Львів)
1989 – присвоєно вчене звання доцента
1991 – завідувач кафедри художнього текстилю ЛДІПДМ
1992 – присвоєно вчене звання професора
1993 – перша персональна виставка творів за кордоном (Вашингтон, США)
2008 – нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв України
2009 – звання Народний художник України

Творчість художника поділяється на три періоди:
Перший період
Вважається найпотужнішим (1960–1972). Вже тоді серія абстракцій з 30 картин під назвою «Композиції» та серія «Життя масок» засвідчили появу самобутнього мистця, який прагне вирватись із лещат соцреалізму. Сам живописець вважає «Композиції» та «Життя масок» камертоном до своєї творчості.
З 1970 по 1978 настав обірваний «період мовчання».

Другий період
Період — «романтичного реалізму», коли художник, за його словами, заново вчився малювати: серія пейзажів і портретів, художніх образів, опоетизованих романтично-філософським світосприйняттям мистця. Переломним моментом в усій творчості Олега Мінька став «Портрет доньки», написаний 1980 року. Власне, з цієї роботи й почався відлік нового, романтично-реалістичного, періоду творчості живописця.

Третій період
Експресіоністичний — «повернення до витоків» — настав у кінці 1980-х на початку 1990-х, коли митець нарешті зміг вільно говорити мовою своєї творчої натури, власного світосприйняття, внутрішніх переживань, тільки для нього характерних художніх образів.1989 року з’являється потужна серія сюжетно-фігуративних полотен «Пересторога», «Старий з патерицею», «Відчай»…