Михайло Мороз

Михайло Мороз

  • 7 липня 1904, с. Пліхів, нині Бережанського району — 27 вересня 1992, Нью-Йорк, США
  • Академія Жуліана
  • Академік Римської Академії св. Луки (1980). Член Асоціації незалежних українських митців

    1919 – після закінчення народної школи і короткочасної участі як доброволець у Визвольних змаганнях за Українську державність (тричі хворів тифом і був важко поранений), завершив середню освіту у Львові.
    1923 – вступив до Мистецької школи Олекси Новаківського. Часто бував у Космачі в Карпатах і перші його роботи, показані на студентських виставках, присвяченні саме зображенню природи цього краю.
    1927 – після закінчення навчання у Мистецькій школі, як стипендіат митрополита Андрея Шептицького навчався в Парижі у Академії Жуліана
    1928―1930 – навчання в Академії прикладних мистецтв у Парижі. Пройшов курс монументального живопису, завершенням якого з’явилася фреска «Гуцулка» (гуцулка з писанками), яку залишено в Академії, як зразок високої майстерності.

    У Парижі перебував у товаристві молодих українських художників (Олексій Грищенко, Микола Глущенко, Василь Хмелюк, Святослав Гординський, В. Перебийніс), а також мав творчі контакти з відомими французькими майстрами, заприятелював з Анрі Матіссом, повчився в майстерні Антуана Бурделя. Матісс назвав Мороза поетом води і навіть придбав один його нормандський краєвид, захоплений передачею динамічної сили хвилі, що розбивалась об скелястий берег.

    1931 – поїздка разом з учителем Олексою Новаківським до Італії (фінансував поїздку Мороз), побували в багатьох музеях. Після того не розлучалися до смерті учителя — 1935 року, Михайло Мороз на все життя зберіг до Новаківського вдячну пошану і залишався вірним його творчому кредо.
    1937-1939 – Михайло Мороз проживав у Святоюрській палаті біля свого мецената митрополита Андрея Шептицького, на замовлення якого виконав чимало портретів духовенства (тоді був намальований портрет ректора Богословської Академії Йосифа Сліпого), та готувався розпочати виклади предмету аналогія мистецтва в Богословській Академії з осені 1939 року.
    1941 – шлюб з Іриною Гаврищук, познайомились ще в часі ранніх поїздок до Космача, була дочкою місцевого ґазди
    1942 – на виставці у Львові відзначена картина «Сутінки»

    Напередодні другого приходу більшовиків, Михайло Мороз з дружиною Іриною Гаврищук та сином Ігорем (народився в 1943 році) відправився в еміграцію. Спочатку з сім’єю опинився в Словаччині.

    1945—1949 — перебування в таборах для переміщених осіб у Баварії, зокрема в Регенсбурзі. На прожиття заробляв малярством і співом. Співав у еміграційному хорі «Сурма»
    1949 – родина Морозів емігрувала до США і оселилася в Нью-Йорку. Тут Михайло Мороз став членом Об’єднання Митців Українців Америки. Мороз був єдиним художником з діаспори, якого запрошували на американські та європейські виставки та неодноразово відзначали престижними нагородами (1951, 1958, 1961, 1965)
    В 1967, 1972, 1973—1974 (перебував 13 місяців) і 1975 роках приїздив до Риму, де виконав шість портретів патріарха Йосифа Сліпого, проект вітражу для храму святих Сергія і Вакха і Жировицької ікони Матері Божої, три проекти для мозаїчного оздоблення фронтону собору св. Софії, 45 краєвидів Риму та його околиць і п’ять натюрмортів.

    Життєвий шлях Михайла Мороза завершився 27 вересня 1992 року в його оселі на острові Стейтен-Айленд під Нью-Йорком. Похований на українському цвинтарі в Баунд-Бруку.

  • Роботи
  • Михайло Мороз. Автопортрет, 1904Михайло Мороз. Осіння симфонія, 1968Михайло Мороз. Сакури цвітуть, 1974

Сторінка на Вікіпедії

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині

вверх