Марія Дулембянка (Maria Dulębianka)
- грудень 1861, Краків – 7 серпня 1919, Львів
- Академія Жуліана
- Роботи
Художниця та активна діячка феміністичного руху в Львові. Авторка портретів, побутових сцен та краєвидів у стилі реалізму кінця 19 століття, з елементами імпресіонізму
Приблизно до 1872 року Марія Дулембянка жила в Кракові, де навчалася живопису у Яна Матейка.
1880–85 – навчання у Школі рисунку у Варшаві
Від 1881 року вона виставляла свої роботи в Кракові, Парижі та Варшаві. Марія Дулембянка не могла вступити в Школу образотворчих мистецтв у Кракові, яка приймала до лав лише учнів чоловічої статі, і поїхала вчитися в Париж
1885–86 – навчання в Академії Жуліана (Académie Julian) в Парижі
1887–1889 – навчалася у Відні у Горовіца (Horowitza)
Після подорожі Італією та Кримом, від 1896 – жила та працювала у Львові
1900 – учасниця міжнародної виставки в Парижі, володарка почесної відзнаки за картини “Na pokucie” i “Sieroca dola”
Учасниця мистецьких виставок у Львові від 1903 року (персональна посмертна – 1919).
Чільне місце у творчості Марії Дулемб’янки посідав портрет. Зображала художниця переважно жінок, зокрема численними є образи її близької подруги письменниці Марії Конопніцької. Вони познайомились не пізніше 1886 року, пізніше разом подорожували до Австрії, Франції, Німеччини, Італії та Швейцарії, клімат яких сприяв здоров’ю Марії Конопницької.
8 вересня 1903 року Дулембянка та Конопницька переїхали до садиби Конопницьких у Жарновці. Марія Дулембянка покинула Жарновець у 1910 році, після смерті Марії Конопницької, була організаторкою похорону Конопницької у Львові. Після смерті 1919 року, тіло художниці спочатку було поміщено в могилу Марії Конопницької на Личаківському цвинтарі, а в 1927 році перенесено в окрему могилу на Цвинтарі Оборонців Львова (Польський військовий меморіал у Львові; ділянка І, ділянка 6)
1908 – учасниця перших виборів у Львові, в яких жінка виступила у ролі кандидатки до Галицького сейму. Марію Дулембянку делегували від створеного напередодні «Związku Równouprawnienia Kobiet». За її кандидатуру проголосувало 511 львів’ян (голосування до сейму було відкритим і задокументовано, що кандидатуру підтримали: 410 виборців чоловіків і 101 жінка)
1911 – заснувала Жіночий виборчий комітет до Львівської міської ради
1912 – заснувала Жіночий громадський трудовий комітет
1913 – заснувала у Львові Чоловічу лігу захисту прав жінок, до якої першими приєдналися Вітольд Левицький та сенатор Максиміліан Туллі
від 1915 – головна хранителька Художньо-промислового музею
1917 – співзасновниця Союзу польських художниць
1918 – після того, як польські суфражистки здобули виборчі права для жінок у Польщі, Марія Дулембянка була обрана головою Головного правління Ліги жінок. Вона була членкинею жіночої делегації, від імені якої виступала на аудієнції з Юзефом Пілсудським.
Як зазначає Кшиштоф Томашік, Дулембянка ніколи не виходила заміж, вона мала коротку зачіску, надавала перевагу сюртукам, носила окуляри, полювала та їздила верхи. Займалася музикою та публіцистикою, зокрема, друкувалася в двотижневику «Nowe Słowowski» та щоденнику «Kurier Lwowski», редагувала додаток до «Kurier Lwowski» — «Głos Kobiet» (1911–1913)
Марія Дулембянка заснувала Klub Uliczników для дітей з вулиці, облаштувала ясла для дітей і кухні для бідних. Тісно співпрацювала з віце-президентом Львова Тадеушем Рутовським.
Брала участь в обороні Львова в листопаді 1918 року під час триваючої польсько-української війни – разом з професором Антонієм Цешинським організувала польську санітарну службу.
26 січня 1919 – разом із Марією Опенською та графинею Теодосією Дзедушицькою, як посланка Червоного Хреста та делегатка Тимчасового урядового комітету вирушила в небезпечну подорож для розслідування становища військовополонених та інтернованих в українських таборах. Їхали верхи серед заметів, під час надзвичайно сильних морозів. Вони захворіли на тиф від хворих польських військовополонених.
7 березня 1919 року від тифу померла Марія Дулембянка, наступного дня — Теодозя Дзедушицька (1882–1919).
