Людвиґ Ліллє

Живописець, графік, мистецтвознавець. У живописній практиці спочатку тяжів до експресіонізму, застосовував деформації, різкі кон­­трасти, ґротеск; потім творив у дусі кубізму, абстракціонізму, мав період тяжіння до сюрреалізму

Людвиґ Ліллє середню освіту здобув у Львові, вивчав медицину.

1921–1922 – навчання у Берліні в майстерні Олександра Архипенка, слухав лекції Пауля Клеє у веймарському «Баугауз». Цікавився авангард. течіями. Чл. гурту прихильників експресіоніз­му, об’єднаних навколо ж. «Zdrój» у м. Познань (Польща). Співпра­цював із краківстким журналом «Formiści»
1922 – організував виставку групи «Львівські формісти»
від 1925 створював декорації для експе­риментальних театрів
1931–1937 – оформляв балетні вистави трупи Б. Катц («Вій­на», «Поїзд», «Хасидські тан­ці»). Ілюстрував книжки «Гільгамеш» Ю. Віттліна, «Пісня пісень» Б. Да­на, «Miłość Magdaleny» Р.-М. Ріль­ке (у влас. перекладі польс. з нім. мови; усі – 1922).

Член Львівського професійного союзу художників-пластиків (1932–37 – секретар, голова).
від 1933 – редактор рубрики «Художні нови­­ни» на львівському радіо
1934 – персональна виставка у Львові
від 1937 – у Парижі. Під час німецької окупації брав участь в русі Опору. Голова Союзу польських художників у Франції, член Асоціації художників-графіків.

1945–1956 – роботи Людвиґ Ліллє експонувались у паризьких салонах. Тоді художник використовував переважно сангіну, вугілля, крей­ду, туш. Різьбив неве­ликі теракотові скульптури із зо­­браженнями тварин. У графіці застосовував естамп і суху голку, зокрема у серії офортів «Два­­надцять гравюр» (опубл. 1958).