Леон Должицький

Малював олійні, темперні, акварельні фігурні композиції, портрети, краєвиди, натюрморти; виконував дереворити й літографії. На творчості позначився вплив імпресіоністів та постімпресіоністів, пізніше перейшов до формізму

1907 – закінчив Львіську учительську семінарію
1907-1912 – навчання у Краківській академії мистецтв, викладачі: Ю. Мегоффер, Ф. Рущиць, Ю. Унєжицький
1912 – перебував у Парижі, де творами імпресіоністів, П. Сезанна й кубістів
1912 – викладав у Станіславові (Івано-Франківську)
1917 – у Львові
1918-1919 – у Бориславській гімназії
1917-1922 – член мистецького об’єднання «Формісти», організатор першої виставки формістів у Львові (1918)
У 1920 виїхав до Познані (Польща), де став співзасновником мистецької групи «Пластика» (1925).
Від 1946 – викладач у Вроцлаві, від 1949 – професор Краківської академії мистецтв
1952-1957 – декан факультету графіки в Академії мистецтв у Катовіце
1959 – професор

Учасник художніх виставок у Львові (1914–32), Станіславі (1913). Персональна виставка у Львові (1918).

Творчість Леона Должицького до 1916 перебувала під впливом французького імпресіоністичного та постімпресіоністичного живопису, з декорартивним сполученнями кольорових плям («Приятель», 1911; «Старий», «Міський пейзаж», «Скульптор», усі – 1914).

Від 1916 перейшов до формізму, використовував посилену експресію лінії та кольору, ритміку композиції. Узагальнені, іноді геометризовані силуети фігур і предметів обводив підкресленою, динам. контур. лінією, площини заповнював чистими, контрастними барвами («Розмова», «Дівчинка», «Більярд», усі – 1917; «Автопортрет», «Сад», «Дерева», усі – 1918; «Косар», 1920, «Золота Венера», 1921, «Скорботна», 1922).
Після 1925 інтенсивність художнього виразу його картин зменшилася, ритміка ліній та кольорових плям стала більш спокійною.