Кураторство в Україні: презентація книги «Де кураторство» у Львові

Книга «Де кураторство» під авторством-упорядництвом Катерини Носко та Валерії Лук’янець є збіркою есеїв та інтерв’ю, що охоплюють коло питань, пов’язаних із темою кураторства в Україні та робить крок у бік досi маловивченого явища «художник як куратор».

17 вересня о 14:00 у рамках 24-го Форуму Видавців та кураторської програми Павла Гудімова та Діани Клочко «Українська візуальна книга» в готелi Leopolis (вул. Театральна, 16) відбудеться презентація книги «Де кураторство» за участі авторок-упорядниць Катерини Носко та Валерії Лук’янець, видавниці Анастасії Леонової, а також художників, чиї тексти увійшли до видання.

Як зазначють авторки, явище «художник як куратор» почало активно формуватись наприкінці XX століття (хоч історія виставкових проектів знає чимало художників, чиї експозиційні рішення мали місце ще на початку XX століття). З того часу авторами ж найбільш неочікуваних експозицій, здебільшого, ставали самі художники.

Звідси виник інтерес дослідити, як із кураторством художників справи в Україні.

«Обговорення однієї теми дозволило різним, подекуди протилежним, поглядам зустрітися разом — у однiй книзi, що постає зрізом суб’єктивних поглядів на те, чим сьогодні є курування і де воно проявляється у виглядi нематеріальної практики», — йдеться у передмові. Розмова як така стала чи не єдиною можливістю передачі живого знання та «потаємної суті кураторського досвіду» як каже Віктор Мізіано, продовжуючи традицію, з огляду на яку діалог є способом, що робить історію кураторства записаною.

Тексти, що увійшли до видання, стали результатом обговорення зазначеної теми авторками-упорядницями із кураторами та художниками з різних міст України, які мають досвід взаємодії з кураторами i власноï кураторськоï практики. Під час розмов художники акцентували свою увагу на важливості співучасті куратора в процесі створення проекту, коли можна «сісти куратором за проект iз чистим листом» (Алевтина Кахідзе), або коли «в основі кураторських ідей — смислові перепасування куратора з художниками» (Микола Коломієць), а сам процес співпраці — це «відчуття певного творчого шляху […], лінії взаємного становлення, трансформації, коли немає відчуття, що хтось на когось тисне» (Юрій Лейдерман).

До книги увійшли тексти, що умовно можна поділити на кілька частин. Перша утворилась унаслідок інтерв’ювання художників, які мають досвід як взаємодії з кураторами, так i власноï кураторськоï практики. Окрім цього, для редакторського колективу було важливо звернутись до досвіду тих художників, що був здобутий у різних контекстах, за рiзних умов i соціально-політичних обставин починаючи з 1980-х років. Друга частина книги стала результатом діалогів iз кураторами, які прийшли до цієї професії з теорії та історії мистецтва, імена котрих є часто згадуваними в текстах художників, а співпраця з ними — прикладом ефективної взаємодії.

Так, зібравши разом сімнадцять текстів українських художників i два інтерв’ю з кураторами, авторки-упорядниці зробили книгу певним зрізом суб’єктивних поглядів на те, чим сьогодні є курування і де воно проявляється у виглядi нематеріальної практики.