Густав Гвоздецький (Gustaw Gwozdecki)

23 травня 1880, Варшава – 1935, Париж
Краківська академія мистецтв

Живописець (портрети, ню, пейзажі, натюрморти) та скульптор (мармур, гіпс). Один з провідних модерністів та експресіоністів. Після 1910 схилявся до фовізму

1899 – навчання у Мюнхені в приватних школах живопису Станіслава Грохольського та Антона Ажбе
1900 – навчання у Краківській академії витончених мистецтв у Яна Станіславського
1901 – навчання у Варшаві у Конрада Кржижановського
1902 – отримав стипенідю від Товариства заохочення витонченних мистецтв та вирушив до Парижу
1902 – навчання скульптурі у Паризькій школі мистецтв під керівництвом Юбера Понскарма
1904 – виставлявся на “Осінньому салоні” в Парижі, в “Салоні Незалжених” (1905, 1906, 1910-1914)
1906 – представив роботи у Львівському товаристві друзів витончених мистецтв

Густав Гвоздецький також займався критикою і теорією мистецтва; він опублікував свої статті на сторінках львівського журналу Nasz Kraj і французького L’Ami du Peuple

1914 – організував приватну школу мистецтв в Парижі
1917-1927 – жив у Нью-Йорку

Роботи

Інші профілі

Ілля Тодуркін

Ілля Тодуркін звертається до графіки та скульптури, як до практики створення артефактів, що відображають відчуття або міркування, мають властивості пам’яті та стають носіями особистого досвіду

Марʼян Внук

Досконале володіння реалістичною пластикою та досвід роботи з монументальною скульптурою дозволили Марʼяну Внуку посісти місце в дисципліні, нав’язаній соцреалізмом, одним із провідних творців якого він став

Денис-Лев Іванцев

Для другої половини 30-х років картинам Дениса-Льва Іванцева притаманний абстрактно-філософський зміст. Наприкінці 30-х років — початку 40-х з’явився пейзажний живопис митця. До монументальної спадщини Дениса Іванцева належать розписи в українських церквах у Галичині